В студії головна редакторка «Громадського радіо» Тетяна Трощинська, голова правління Андрій Куликов, і виконавчий директор ГО «Громадське радіо» Кирило Лукеренко.
Андрій Куликов: Ми цілком розуміємо, що нинішня влада не дуже любить ділитися своїми планами з тими, хто за неї голосував. Тим більше з тими, хто за неї не голосував.
Бо сьогодні глава фракції “Слуга народу” Давид Арахамія після закритої зустрічі сказав таке: “Якщо народ України делегує владу, він повинен їй хоч якийсь час довіряти. Зараз ми всі довіряємо президентові в цьому питанні. Ми зробили в закритому форматі зустріч з усіма головами фракцій, вони всі чули безпосередньо те, що ми зараз, на жаль, не можемо сказати суспільству”. Я не розумію, що не можна сказати суспільству.
Тетяна Трощинська: Якщо це не можна сказати суспільству, то в будь-якого суспільства через цю невизначеність довіра падає. Довіра базується на тому, що ти очікуєш позитивних кроків.
Андрій Куликов: Скільки разі ми чули, що доба таємних домовленостей закінчилася. Напевно, не я перший це скажу, я не люблю провокативних визначень. Але секретні протоколи до пакту Ріббентропа-Молотова дуже довго не були доступні радянському суспільству, а що зараз приховують і не можуть сказати українському – тут я гублюся.
Тетяна Трощинська: Те, що українські засоби масової інформації змушені посилатися на російські засоби інформації ледь не як на першоджерело – для мене дуже помітний і неприємний сигнал.
Кирило Лукеренко: Я би сказав, що якщо суспільство ще не може знати про ці подробиці – хто може знати? Хто про них знає? Хто насправді буде відповідати за ці домовленності і перед ким. Якщо хтось між собою домовляється, всі ці сторони мають бути підзвітними комусь.
Андрій Куликов: Російським ЗМІ, очевидно, цілеспрямовано чи ні, інформацію дають. Українським не дають.
Тетяна Трощинська: Підписання (документу про розведення сил, формулу Штайнмаєра – прим. ред.) – це передумова Нормандської зустрічі, це я так розумію. Але мені це не пояснили настільки чіткими словами, щоб я могла це говорити зараз слухачам.
Кирило Лукеренко: Не вистачало додаткового брифінгу міністра МЗС. Можливо, якби президент Зеленський обмежився навіть конкретизовано чіткою заявою, а не відповідав на питання, було би краще зрозуміло. Просто якби він навіть просто по пунктах зачитав, але там було би вже зрозуміло, про що йдеться. Якщо б це було структуровано, деталізовано, і оприлюднено.
Ми бачили сьогодні заяви двох керівників цих невизнаних територій, які заявили, що домовленості вчорашні роблять Донецьк і Луганськ фактично суб’єктами переговорів. Це визнання цих двох територій суб’єктами. Інша важлива річ в їх заяві: що не йдеться про присутність українських військових на кордоні з Росією. Тобто ми бачимо, що вчорашня домовленість є якоюсь формальною ланкою розв’язання цієї ситуації, але поки що самого розв’язання немає. І це лише один з кроків, який веде до якогось порозуміння в майбутньому. Але наразі в нас немає жодних підстав вважати, що таке порозуміння уже відбулося.
Андрій Куликов: Ні, якраз в нас є підстави вважати, що таке порозуміння відбулося, тому що його ретельно приховують. Ми знаємо, що часто-густо в людей, які при владі, є інтереси, які не збігаються з інтересами основної маси виборців.
Тетяна Трощинська: Річ в тому, що сполучення “контроль кордону” не пролунало на вчорашньому брифінгу президента саме в цьому формулюванні. Для мене це зрозуміле усталене формулювання, яке мені про щось говорить, його не було. Це викликає запитання. Чи йдеться про контроль кордону, хто його здійснюватиме, в якому стратегічному порядку будуть здійснюватися ці дії. Ціла купа запитань.
Стосовно того, що суспільство делегувало, я подумала, що окремого опитування цього пункту в суспільстві я не пригадую, щоб проводилося. Крім опитувань, пов’язаних з тим: ”мир будь-якою ціною, чи ні?”. Там 63% “не будь-якою ціною” говорили. Соціологічно неправильно говорити, що 75% довірили кожен крок от саме в такому вигляді. Це елементарно неправильно.
Кирило Лукеренко: Нам треба розуміти, куди ми прямуємо з цією ситуацією, що на нас чекає. Очевидно, що ця домовленість відкриває двері для зустрічі в жовтні в Нормандському форматі. Ми бачимо, що відбулися якісь домовленості кулуарні між Макроном і Путіним. Ми не знаємо рівня контактів і домовленостей між Росією і Німеччиною, і чи були вони. Ми бачимо, що зусилля України залучити до Нормандського формату США – завершилися нічим, про це сказав сам Трамп. Ситуація не є катастрофою, але вона наразі незрозуміло чим закінчиться. Ми не бачимо, наскільки сильні українські позиції.
Тетяна Трощинська: І наскільки українські медіа присутні в цих розмовах. Багато хто скаже: “Те, що російські медіа написали першими – це ж ваша проблема, що ви цю інформацію не дістали першими”. В мене немає відповіді однозначною на питання, що помилка зокрема медіа.
Андрій Куликов: Напевне є і помилка медіа, але, мені здається, тут є цілеспрямована політика нинішньої влади на те, щоб українських журналістів і журналісток якомога відтрунути від того, щоб регулярно передавати, і не надавати їм можливості для аналізу.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі