Реклама не просто нас оточує, а формує наш інформаційний простір, тому дуже важливо говорити про рекламу і дивитись, що відбувається в інформаційному просторі, – говорить Ірина Лилик.
«Мы приняли стандарт недискриминационной рекламы, где есть правила, критерии, подсказка к тому, как определить сексизм в рекламе. Например, когда парень иди девушка полуодетые, их размещают рядом с товаром, к которому они не имеют никакого отношения (очень часто такое размещение фокусируется на частях тела, которые ниже пояса), а рядом надпись: стою столько-то, скидка такая-то – это сексизм.
Очень важно понимать, что сексизм – это когда через рекламу нам навязывают определенные роли. Когда никого не раздевают, не подписывают цену, но говорят: если вы женщина, то должны делать то и то, можете делать только это, если вы мужчина – можете делать только это. Такие гендерные роли в рекламе – это сексизм».
Ірина Лилик відзначила, що все ж сексистської реклами за останні роки в Україні поменшало. Це пов’язано з тим, що самі споживачі вже не хочуть купувати продукцію, рекламовану сексистською рекламою.
«Крупные бренды, ведущие компании пересмотрели свое отношение к потребителю. Задача рекламы – продавать, поэтому бренд должен общаться со своим потребителем.
Потребитель не хочет покупать продукт, который рядом с сексистской рекламой – это действительно происходит. Мы получаем жалобы от граждан».
Сьогодні в соцмережах кожен може поспілкуватися з брендом – це дуже важливо і змінює вимоги до бренду, тому що потрібно по-новому вибудовувати діалог зі споживачем, це змінює також громадянську позицію споживача, говорить гостя.
Також Ірина Лилик відзначила, що в передсвятковий та святковий час все ж сексистської реклами стає більше, що, на її думку, пов’язано з загальною культурою рекламодавців – на жаль, ці стереотипи в рекламодавців присутні, говорить вона.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.
0