В студії журналіст Єгор Воробйов.
Любомир Ференс: Бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ в Донецькій області на сході України в серпні 2014 року. Наші військові почали виходити з оточення 29 серпня. Дуже багато бійців перебувало в оточенні – близько 1400 чоловік брало участь у боях за Іловайськ, за іншими даними кількість могла сягати 1700 чоловік. Це, фактично, найбільша трагедія у ході російсько-української війни. Можете прокоментувати слова очільника Генерального штабу ЗСУ Віктора Муженка, які вийшли в інтерв’ю для документального фільму про події під Іловайськом: він сказав, що у серпні 2014 року Іловайськ вже не мав стратегічного значення? У ці дні ви були в Іловайську і, фактично, Іловайськ став тим місцем, де вас взяли у полон, де ви провели 39 днів.
Єгор Воробйов: Насправді, дуже дивно, чому саме зараз кажуть про те, що не мало стратегічного значення – навіщо тоді було заводити туди таке велике угрупування військ. Більше: навіщо було не давати наказу на вихід звідти, якщо це вже було не стратегічне місце, не стратегічні позиції. Коли дізналися про оточення, ще 26 серпня, все угрупування могло звідти вийти з невеликими втратами, прорватись. Десь до 28 числа було, так зване, оперативне оточення – кільця ще не було. Один з генералів 26 числа взяв і поїхав звідти на своїй машині – Литвин.
Російські війська знаходились там ще до оточення
Дмитро Тузов: Але ж це дизертирство, якщо не було наказу?
Єгор Воробйов: Він каже, що так, як його сектор був розформований, в той час, тому йому більш не було там, що робити, і він, за наказом, своєю машиною виїхав. Пан Литвин був тоді керівником сектору Б, здається.
Любомир Ференс: 27 серпня була спроба деблокади Іловайського котла. Мала прибути 92 моторизована бригада, що мала 276 бійців, 4 танки, 3 САУ та більше десятка БМП, вона прибула з Харківської області і протягом ночі техніка колони майже вся була знищена артилерійськими обстрілами з мінометів, систем залпового вогню та ствольної артилерії. 27 серпня з Краматорська трьома вертольотами було перекинуто 42 бригаду складом у 90 чоловік, вночі колона також зазнала артилерійських обстрілів і зранку 28 серпня була остаточно розбита легкою бронетехнікою противника: 9 чоловік загинуло, 1 формально вважається зниклим безвісти, решта були поранені й потрапили в полон, самостійно в базовий табір повернулося 12 чоловік. Коли ми говоримо про спробу деблокади, там справді російських сил було настільки багато?
Єгор Воробйов: Це були бригади й тактичні групи.
Любомир Ференс: Тобто, професійні військові?
Єгор Воробйов: Так. Частина була контрактників, але частина була і по призову. Але це були війська, конкретно російські війська.
Любомир Ференс: Ви їх тоді бачили?
Єгор Воробйов: Так, ми з ними розмовляли – з десантниками, вони розказували, що вони знаходяться на контракті. До полону я з двома російськими десантниками розмовляв – є відео на YouTube. А коли мене захопили в полон, вже наступного дня, за нами приїхали десантники російські. Коли всіх, кого взяли на тому місці в полон, віддали Червоному хресту, мене залишили одного і я там знаходився 2 дні з цими десантниками, спілкувався з ними – вони казали, що вони вже 2 тижні знаходяться там. Говорили звідки хто родом, з якої області Росії, серед них були і чеченці. І вони казали, що у них через 2 тижні ротація. Тобто російські війська знаходились там ще до оточення.
Любомир Ференс: Як ви вважаєте, чи варто дорозслідувати цю справу чи варто всім оголосити політичну амністію, що багато людей помилилося, це національна трагедія, але зупинимось на цьому?
Єгор Воробйов: Якщо зупинитися на цьому, то далі все буде так, як і є. Ця справа має бути перерозслідувана.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі