Василь Шандро: Ви опубліквали дослідження, де ви стверджуєте, що проблема української мови в Україні за останній рік стала ще сильнішою, ніж була досі.
Сергій Оснач: По-перше, я хочу розпочати з того, що моє дослідження нітрохи не покликано якимось чином принизити російськомовних українців. І ми всі знаємо, що чимало російськомовних українців воює на сході і чимало займається волонтерською діяльністю, тому просто хочу цей момент окремо зазначити, щоб поставити тут крапку. Ми говоритимемо про статистику. І статистичні дані, нажаль, свідчать, що дуже сильно вплив російської пропаганди залежить від мови громадян. І так саме дуже сильно ставлення громадян залежить від їхньої мови. Ставлення до незалежності України, наприклад. Моє дослідження спирається на дослідження кількох дослідницьких організацій. Одразу скажу, що вибірка тут репрезентативна. Наприклад, дослідження Київського міжнародного інституту соціології показує, що російськомовні громадяни значно вразливіші до російської пропаганди і вразливіше україномовних фактично у два з половиної рази. І десь посередині між російськомовними і україномовними ідуть суржикомовні, вони середньовразливі, скажімо так, іх рівень вразливості збігається з пересічним рівнем вразливості по Україні. Річ у тому, що науковці КМІСУ (Київського міжнародного інституту соціології) запровадили такий собі індекс результативності російської пропаганди і от, наприклад, в україномовних цей індекс становить 15 одиниць, а у російськомовних цілих 38. І що характерно у суржикомовних, так назвемо цих громадян, цей індекс становить 27, пересічний - 26, взагалі для всих мовних груп.
Тетяна Трощинська: Багато хто говорить зараз, що в Україні не вдалося розіграти мовну карту. Ви, очевидно, так не вважєте, бо Ваше дослідження називається "Мовна складова гібридної війни", тобто мова, на Вашу думку, є важливим аргументом, за допомоги якого можна утримувати таке-сяке, але протистояння. Ви бачите зараз це протистояння на підставі мовного вибору, мови в Україні? Можливо, на побутовому рівні.
Сергій Оснач: Розіграти мовну карту не вдалося в тому обсязі, в якому вони хотіли того досягти, але вдалося в певному обсязі, в якому ми дозволили це в Україні влаштувати. Тому що, насправді, одна з причин нападу Росії на Україну - це демонстративна слабкість супротивника. Тобто ми продемонстрували, що ми не проводимо ніякої культурної і мовної політики, скажімо, на сході та в Криму. Знову ж таки, за даними соціологічних досліджень, в продовж усіх років Незалежності, на сході, і навіть у центрі Україні, ну, і, зрозуміло, в Криму, тривала русифікація. За цей час 10% громадян, які розмовляли двома мовами, перейшли на російську... І тільки на заході України, білінгви, двомовні громадяни, переважно переходили на українську. Тобто це свідчить, що розкол суспільства посилювався всі ці роки через недолугу мовну і культурну політику української влади. В Криму, в принципі, вдалося мовну карту розіграти. Тому що ми бачимо, як раптом місцеве населення і, зокрема, місцеві військові українські, в якийсь момент підняли градус українофобії.
Тетяна Трощинська: А що би мала робити влада, щоби переконувати говорити українською?
Сергій Оснач: От як не парадоксально, треба формувати єдиний мовний простір. Не йдеться ні про яку насильницьку українізацію. А йдеться лише про те, щоби поширити українську мову в ті сфери, де їй належить бути. Насамперед це телебачення, радіо, друкована преса. Це мова чиновників. Ми знаємо, що чиновники у нас дуже часто ігнорують українську державну мову і навіть чиновники високого рангу до цього вдаються. Отже, держава має забезпечити преференції для української мови. І забезпечити її поширення і домінування в усіх сферах суспільного життя. Власне, як і зазначено в Конституції.
Від вибору мови залежить сприйняття ситуаціїї в країні, – стверджує активіст громадянського руху “Відсіч”, медіаексперт Сергій Оснач,Він опублікував результати соціологічних опитувань, які свідчать про це.
Василь Шандро: Ви опубліквали дослідження, де ви стверджуєте, що проблема української мови в Україні за останній рік стала ще сильнішою, ніж була досі.
Сергій Оснач: По-перше, я хочу розпочати з того, що моє дослідження нітрохи не покликано якимось чином принизити російськомовних українців. І ми всі знаємо, що чимало російськомовних українців воює на сході і чимало займається волонтерською діяльністю, тому просто хочу цей момент окремо зазначити, щоб поставити тут крапку. Ми говоритимемо про статистику. І статистичні дані, нажаль, свідчать, що дуже сильно вплив російської пропаганди залежить від мови громадян. І так саме дуже сильно ставлення громадян залежить від їхньої мови. Ставлення до незалежності України, наприклад. Моє дослідження спирається на дослідження кількох дослідницьких організацій. Одразу скажу, що вибірка тут репрезентативна. Наприклад, дослідження Київського міжнародного інституту соціології показує, що російськомовні громадяни значно вразливіші до російської пропаганди і вразливіше україномовних фактично у два з половиної рази. І десь посередині між російськомовними і україномовними ідуть суржикомовні, вони середньовразливі, скажімо так, іх рівень вразливості збігається з пересічним рівнем вразливості по Україні. Річ у тому, що науковці КМІСУ (Київського міжнародного інституту соціології) запровадили такий собі індекс результативності російської пропаганди і от, наприклад, в україномовних цей індекс становить 15 одиниць, а у російськомовних цілих 38. І що характерно у суржикомовних, так назвемо цих громадян, цей індекс становить 27, пересічний – 26, взагалі для всих мовних груп.
Тетяна Трощинська: Багато хто говорить зараз, що в Україні не вдалося розіграти мовну карту. Ви, очевидно, так не вважєте, бо Ваше дослідження називається “Мовна складова гібридної війни”, тобто мова, на Вашу думку, є важливим аргументом, за допомоги якого можна утримувати таке-сяке, але протистояння. Ви бачите зараз це протистояння на підставі мовного вибору, мови в Україні? Можливо, на побутовому рівні.
Сергій Оснач: Розіграти мовну карту не вдалося в тому обсязі, в якому вони хотіли того досягти, але вдалося в певному обсязі, в якому ми дозволили це в Україні влаштувати. Тому що, насправді, одна з причин нападу Росії на Україну – це демонстративна слабкість супротивника. Тобто ми продемонстрували, що ми не проводимо ніякої культурної і мовної політики, скажімо, на сході та в Криму. Знову ж таки, за даними соціологічних досліджень, в продовж усіх років Незалежності, на сході, і навіть у центрі Україні, ну, і, зрозуміло, в Криму, тривала русифікація. За цей час 10% громадян, які розмовляли двома мовами, перейшли на російську… І тільки на заході України, білінгви, двомовні громадяни, переважно переходили на українську. Тобто це свідчить, що розкол суспільства посилювався всі ці роки через недолугу мовну і культурну політику української влади. В Криму, в принципі, вдалося мовну карту розіграти. Тому що ми бачимо, як раптом місцеве населення і, зокрема, місцеві військові українські, в якийсь момент підняли градус українофобії.
Тетяна Трощинська: А що би мала робити влада, щоби переконувати говорити українською?
Сергій Оснач: От як не парадоксально, треба формувати єдиний мовний простір. Не йдеться ні про яку насильницьку українізацію. А йдеться лише про те, щоби поширити українську мову в ті сфери, де їй належить бути. Насамперед це телебачення, радіо, друкована преса. Це мова чиновників. Ми знаємо, що чиновники у нас дуже часто ігнорують українську державну мову і навіть чиновники високого рангу до цього вдаються. Отже, держава має забезпечити преференції для української мови. І забезпечити її поширення і домінування в усіх сферах суспільного життя. Власне, як і зазначено в Конституції.
