Суцільні вирубки лісів, сміття й спрямлення рік - причини повеней на Закарпатті, - еколог

У студії Громадського Радіо — еколог, представник організації «Екологія — Право — Людина» Петро Тєстов.

Дмитро Тузов: Повені і підтоплення — це вже ніби погана традиція, якщо говорити про Закарпаття. Що екологи з цього приводу кажуть?

Петро Тєстов: Повені — це комплексна проблема, характерна не тільки для України. В країнах ЄС за аналізом, проведеним з 1997 по 2007 рік, відбулося більше 2 тисяч великих повеней, збитки понад 60 мільярдів євро, загинули понад 1000 людей. Директива про повені зобов’язала кожну країну розробити план боротьби з повенями, який би враховував всі фактори. Європейці раніше, як і наші, тільки будували греблю побільше, максимально спрямляли річку, заковували в бетонні береги, а потім побачили, що повеней більше, вони нічого з цим не можуть зробити. Тепер вони управляють повенями. Вони аналізують кожен фактор і намагаються мінімізувати його.

Почнемо з лісів. У нас ще в радянські часи науковці проводили дослідження, які показали, що ліси грають дуже важливу роль саме у збереженні стоку води, у профілактиці повеней, нормально свою функцію може виконувати лише той ліс, де лісового покрову не менше 60%. Якщо була проведена суцільна рубка, то свої водоохоронні функції повною мірою ліс відновлює лише через 20 — 40 років залежно від породи. Суцільні рубки на схилах однозначно дуже негативно впливають на повені.

Читайте також: Чи вдалося подолати наслідки повені у Закарпатті і якою є причина цього стихійного лиха?

Є два глобальних шляхи боротьби з суцільними рубками. Перший — створення об’єктів природно-заповідного фонду. У верхів’ї річки Боржава мова йде про розширення Національного природного парку «Зачарований край». На даний момент погоджено розширення на половину площі, яка планувалася, а друга половина не погоджена, зокрема й тому, що місцеві громади активно виступають проти. Я сподіваюся, що пісня цієї повені вони задумаються, що варто створити Національний парк. Значна частина місцевого населення живе з лісу, легально й нелегально. Місцеві не масово рубають дерева, рубає лісгосп, державне підприємство. На відміну від США, лісгоспи у нас не мають державного фінансування, тобто скільки зрубав — стільки заробив. Як на мене, оптимальним кроком було б дати державне фінансування, рубати тільки в мінімальних обсягах, щоб забезпечити місцеве населення дровами.

Також в Закарпатті пробували вводити європейський підхід до рубок. У нас проводиться суцільна рубка. У Європі давно ведеться наближене до природного лісництва, коли ліс не рубають суцільно раз на 40 років, вони цього року рубають, наприклад, 10 дерев, наступного року ще 10. Ліс вивозиться канатними установками, щоб не знищувати ґрунт.

Наступний фактор — будівництво гребель. Як у нас завжди боролися з повенями? Люди заселили береги річок. Заболочені заплави, де весною під час повеней раніше збиралася вода, огородили греблями. А зараз вода нікуди не може нікуди піти, коли знаходить слабке місце, виривається на волю. Зрозуміло, що ніхто не буде зносити хати, але в Європі деякі ділянки навіть викупляли у власників, щоб зробити дірку у греблі, щоб вода могла на цих землях відновлювати болота, іноді на території земель сільськогосподарського виробництва копають невеликий ставок збоку. Під час повені вода там зберігається, а потім використовується для сільського господарства.

В Карпатах, на жаль, населення скидає сміття по берегах річок. Під час повені прольоти мостів може блокувати сміття. Це теж впливає на те, що зноситься сміття.

«Укрдержліспроект» і лісозахист, які контролюють призначення рубок, не мають державного фінансування, їм платить гроші лісгосп, який вони перевіряють. 

Дмитро Тузов: Що вам відомо про ініціативу уряду віддавати ліси в концесію в приватну власність?

Петро Тєстов: Це дуже неадекватна ідея. Вона підходить тільки якимось сировинним країнам третього світу. В США значна кількість лісів приватна, бо свого часу віддали людям. Навіть в США не можуть нормально контролювати приватні ліси. В США є люди, які блокують лісовози, палять лісопилки саме в приватних лісах, тому що іншого способу впливу на приватних власників. В українських умовах, коли навіть державні лісгоспи дуже часто не хочуть іти на контакти, приватний власник за 10 років вирубає весь ліс і скаже «до побачення».

Дмитро Тузов: Ми зараз констатуємо, що ситуація тривожна. Чи є у нас важелі, щоб ми не тільки констатували, а якимось чином позитивно впливали на ситуацію?

Петро Тєстов: З нашою лісовою галуззю зараз доволі проблемно щось вирішувати позитивно, зокрема через відсутність державного фінансування. «Укрдержліспроект» і лісозахист, які контролюють призначення рубок, не мають державного фінансування, їм платить гроші лісгосп, який вони перевіряють. Поки немає повноцінного державного фінансування, вони будуть далі рубати і рубати. Я не знаю жодного гучного випадку, коли б когось покарали. Хто буде виступати експертом в суді? Теж лісівники. Вони скажуть, що все правильно. У нас немає незалежних лісівників, які були б орієнтовані на природоохоронну складову.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.