Свято 14 жовтня не має стосунку до статі, — Марія Берлінська

Ірина Славінська: Що для тебе як для захисниці було цікавого у цей день?

Марія Берлінська: Я вперше відчула, що це моє свято. Люди вітають і дівчат, і роблять на цьому акцент. Можливо, це пов’язано з тим, що я написала напередодні гнівний пост, що 14-го знову забудуть привітати дівчат. Але починає з’являтися усвідомлення того, що жінки так само захищають Україну.

Для мене це свято має широкі конотації. Це свято стосується і волонтерів і волонтерок, і навіть тих дітей, які малюють малюнки для військових, бабусь, які віддають останні 5 грн з пенсії — всіх, кому не байдужі наша свобода, безпека і майбутнє України.

Анастасія Багаліка: Відчуваєш, як це свято виросло за останні роки?

Марія Берлінська: Свято набуло свого змісту. Коли його окропили кров’ю, воно стало загальнонаціональним. До того було «23 февраля», одеколони і «поздравления мужчин» — суто радянське свято, яке втратило навіть зв’язок з мілітарною тематикою.

Ірина Славінська: До речі, різноманітні заклади сфери послуг намагаються аналогічно брендувати 14 жовтня: з’являються оголошення про розпродажі чоловічих дезодорантів і пінок для гоління, акції на дрилі і перфоратори для коханих чоловіків і т. д..

Марія Берлінська: Є намагання перекинути «23 февраля» на Покрову і перетворити це на театр вульгарності. Але це свято не має ніякого стосунку до статі. Воно має стосунок до одного: захищає людина свою Батьківщину чи не захищає.

Кілька моїх друзів зробили публічні пости про те, що їх не треба вітати, бо їм буде просто соромно — вони не мають стосунку до захисту України.

Несмак — це те, що лікується тільки просвітництвом. Потрібно говорити піарникам компаній про те, що так використовувати це свято вульгарно, вони дискредитують свої ж конторки.

Ірина Славінська: Сьогодні сторінка прес-центру штабу АТО привітав захисників Вітчизни фотографією.

Марія Берлінська: На цій фотографії дві дівчини-військові зі зброєю, які підписують якийсь документ. І підпис: «Напевно, привітальну листівку підписує комусь до Дня захисника України) Ви можете залишати теплі побажання до свята нашим хлопцям в зоні АТО в коментарях під цим постом. Ваші теплі слова дуже цінні для нас!»

Звичайно, це викликало хвилю обурення — писали, як це некоректно і який це сексизм.

Ірина Славінська: Звідки це бажання — знову і знову повторювати «праздник 23 февраля»?

Марія Берлінська: Відповідь у психології обивателя. Все дуже просто: дєвочкі направо, мальчікі налєво, дєвочкі мальчікам — одеколони, мальчікі помили раз на рік посуд абощо.

Це розтиражована в СРСР психологія, яку треба змінювати, інтелектуалізувати це свято і доносити думку, що це свято людей, які стали на захист своєї країни і адекватних людських цінностей.

Мене приємно вразило, що більшість повідомлень, які я сьогодні отримала — від чоловіків, які пройшли АТО.

Анастасія Багаліка: Як сприймають цей день ті, хто ще на фронті?

Марія Берлінська: Немає монолітного поняття «ті, що на фронті». Але в чоловіків, які воюють разом з дівчатами, ці стереотипи доволі швидко зникають.

Анастасія Багаліка: Чи зустрічалися тобі сьогодні люди, які не розуміють цього свята і ставляться до нього агресивно?

Марія Берлінська: Ні. Це має бути хтось дуже відважний, щоб сказати це мені у вічі.

Потрібно розуміти, що в Україні немає єдиного суспільства. Я для себе виділяю мінімум три: люди старої системи, обивателі, яким проект «Україна» зовсім нецікавий — умовно Янукович-стайл; загальна маса, якій байдуже — тільки б не було гірше, вони пристосовуються до всього; і суспільство тих, чий день сьогодні святкується, тих, кому не байдуже.

Але не потрібно сприймати це свято суто мілітарно. Найбільша боротьба відбувається тут, у мирних містах — боротьба зі старою системою, щоб ця політична каста пішла у небуття, а маса байдужих прийняла нашу сторону.

Анастасія Багаліка: Як ти вважаєш, чи зміниться сенс цього свята після завершення війни?

Марія Берлінська: Я не загадую, що буде, коли закінчиться війна, але точно знаю, що в новітній історії України немає зворотного шляху. Ми вперше в новітній історії заплатили таку високу ціну за незалежність — раніше ми платили її одиночно, десидентами. Але думаю, у нашому поколінні не буде повернення до «23 февраля».

Ірина Славінська: Що б ти хотіла побажати захисникам і захисницям України?

Марія Берлінська: На Майдан я приходила з плакатом: «Я йду за свій улюблений народ». Ви — мій улюблений народ. Я бажаю нам знайти в собі сили пройти це випробування і триматися разом. Ми зможемо і нам все вдасться. Дякую вам усім.