facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Тексти 20-х років я обожнюю саме за їх свіжість і незатертість, — Ярина Цимбал

Говоримо про майбутню збірку літературного репортажу українських письменників 20-30-х років, яка у вересні з’явиться на полицях книгарень

Тексти 20-х років я обожнюю саме за їх свіжість і незатертість, — Ярина Цимбал
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

В студіїї Громадського радіо Ярина Цимбал, упорядниця серії книг «Наші двадцяті» видавництва «Темпора»

Ірина Славінська: Що це за книга? Що всередині? 

Ярина Цимбал: Це 3-тя книжка з серії «Наші двадцяті». Всередині буде 5 репортажів. Перші дві були антологією детективу та любовного роману. Тепер буде книжка «Шляхи під сонцем». Гадаю, що це половина чи третина того, що ми сподіваємось видати з літературного репортажу 20-х років. Загалом в двох запланованих книжках 10 репортажів. Першу книжку «Шляхи під сонцем» ми вже здали до друку, вона буде у вересні. Закликаю всіх шукати, читати та ділитися відгуками. Друга книжка «Аеродроми і порти» буде пізніше. В кожній книжці по 5 репортажів — це подорожні нариси.

Юрій Макаров: Де вони були опубліковані?

Ярина Цимбал: Свого часу вони або виходили окремими книжками, або друкувалися лише в журналах. Наприклад, нашу першу книжку «Шляхи під сонцем» відкриває репортаж двох футуристів Дмитра Бузька та Гео Шкурупія «Старим Дніпром в останній раз» (1927 р.). Перед будівництвом Дніпрольстану вони вирішили переплисти Дніпро униз до порогів, востаннє подивитись на Кічкас. Цей репортаж відкривав футуристський журнал «Нова генерація».

Юрій Макаров: В цій серії лише 20-ти роки?

Ярина Цимбал: Не лише 20-ті роки. Є 30-й, 31-й, а цього разу і 32-й роки, коли вийшла сама книжка. Але ж подорож, про яку йде мова, відбулася 30-го року. Так само і в репортажі Валер’яна Поліщука «Рейд у Скандинавію»: Поліщук їздив туди восени 28-го року, а книжка вийшла аж в 31-му році. Тому «Наші двадцяті» — умовна назва.

Юрій Макаров: Зараз набирає обороти процес декомунізації. Тож як сьогодні дивитись дорослим оком на тексти?

Ярина Цимбал: Якщо говорити конкретно про ці тексти, то там жодної партії немає. Хоча останній роман в антології любовного роману «Беладона» як раз про муки партійця, голови міськради, який закохався в артистку. Сам же він має сім’ю, є учасником Революції та Громадської війни. 

Юрій Макаров: Сьогодні це не сприймається як пародія?

Ярина Цимбал: Ні. Я так не сприймала, відгуків таких не чула.

Ірина Славінська: Яка географія літературних репортажів?

Ярина Цимбал: В першій книжці автори подорожували старим Дніпром в останній раз, пройшли «До Арктики через тропіки» (репортаж Миколи Трублаїні). Олександр Мар’ямов побував в Персії, його перший репортаж називається «Іран без чадура». Також він побував на Донбасі і на Азовському морі. Валер’ян Поліщук відвідав Європу. Голованівський навідався до Італії.

Ірина Славінська: Щодо стилю: як пишуть наші класики 20-х років, говорячи про міста, де вони побували?

Ярина Цимбал: 20-ті роки — початок репортажу. Як раз в ці роки футуристи, яких не задовольняють старі жанри, починають експериментувати і передусім обирають репортаж. З цих п’ятьох авторів четверо представляють футуристський репортаж. А ось автори наступної книжки цієї серії Мар’ямов і Полторацький свідомо розробляли цей жанр. Натомість Микола Трублаїні — журналіст урядової газети, в його репортажах проявляється саме журналістика. Суміш жанрів на межі документального, публіцистичного, художнього жанрів дає дуже цікаві результати. Тоді репортаж був не гребні моди.

Юрій Макаров: Якщо б не було перервано цю нитку, то внесок України в світову літературу був би помітнішим?

Ярина Цимбал: Якби література розвивалась природнім шляхом без втручання політики, то нову журналістику ці автори опереджали би.

Юрій Макаров: Чи є штампи по типу «Нью-Йорк город контрастов»?

Ярина Цимбал: Є, але до цього не на стільки примішана ідеологія, як це буде пізніше. Воно на суто індивідуальному рівні — хто як сприймає.

Юрій Макаров: Це доба розквіту української мови. Тоді автори починають «гратися» словами на повну силу. Як ви сприймаєте той «кайф» від слів?

Ярина Цимбал: Тексти 20-х років я обожнюю саме за їх свіжість, незатертість. Застарілих слів там мало. Тексти ми узгоджуємо із нинішнім правописом, проте не прибираємо помітні русизми. Майк Йогансен у збірці репортажів «Подорож філософа під кепом» вживає слово «языкознавчий» замість «мовознавчий», це слово ми залишаємо в оригіналі. Як писав Хвильовий «У слова є запах», ми розуміємо, що це авторський стиль.

Ірина Славінська: Якщо продовжити тему речей, які вражають. Що може здивувати та вразити читачів?

Ярина Цимбал: Я сподіваюсь, що будуть вражати тексти своїм сучасним, актуальним звучанням, авторським стилем. Нажаль, у багатьох сучасних письменників я не бачу свого відпрацьованого стилю. Тексти цікаві та захоплюючі. Вийшли вже дві книжки і розчарованих читачів немає. Сподіваюсь, у репортажів також буде успіх. 

За підтримки

Громадська хвиля

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Поділитися

Може бути цікаво

Демонтували 800 будинків, побудували 70: чи відновлюють окупанти Маріуполь

Демонтували 800 будинків, побудували 70: чи відновлюють окупанти Маріуполь

«Давайте без «давайте» або як правильно українською заохочувати до дії

«Давайте без «давайте» або як правильно українською заохочувати до дії

«Росія дійсно знищує все живе на своєму шляху»: як окупанти чинять екоцид в Україні

«Росія дійсно знищує все живе на своєму шляху»: як окупанти чинять екоцид в Україні

Перемога «Шахтаря» та прощання з Луческу: головні події спорту

Перемога «Шахтаря» та прощання з Луческу: головні події спорту