Чи є підстави для побоювання, що за чотири-п’ять років наші труби газотранспортної системи взагалі не будуть нікому потрібні, ми запитали в експерта у сфері енергетики, президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара.
Михайло Гончар: Це явне перебільшення. Якщо взяти перспективу тих самих чотирьох-п’яти років, то вона на тлі подій, що відбуваються навколо «Північного потоку-2», виглядає достатньо оптимістичною. Оскільки загалом обвал нафтогазового ринку, який відбувається, вказує на те, що при всьому бажанні Росія не зможе серйозно наростити обсяги постачання газу на європейський ринок. І навіть якщо Росії вдасться добудувати «Північний потік-2», то в кращому випадку він працюватиме на 50% потужності. Точно так же працюватиме і існуючий «Північний потік-1». Отже, українська ГТС збереже статус-кво.
Інша річ, що зараз ситуація відрізняється від тієї, що була рік назад. Європейському споживачеві не потрібно стільки газу, як раніше, внаслідок теплої зими. Відтак, залишився газ в газосховищах, а через пандемію коронавірусу він і витрачається у великих обсягах. А якщо європейський споживач не закуповує багато газу, то Росія і не постачає його у великих обсягах. Відповідно, транзит через нашу ГТС зменшився.
Коли я маю справу з журналістами, я завжди говорю їм одну річ: не пишіть фраз типу «Україна наростила транзит», «Україна скоротила транзит». Ми не можемо ні наростити, ні скоротити, оскільки обсяг транзиту чітку залежить від того, скільки купили споживачі газу у Європі. Адже Росія стільки і поставить. Тут обсяг транзиту залежить від попиту і пропозиції, а не від того, що ми там хочемо скорочувати чи нарощувати.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.