Ірина Мироненко — вчителька української мови, викладає на безкоштовних курсах у Бахмуті Донецької області.
Андрій Куликов: З чого почати навчання людині, яка хоче пізнати українську мову?
Ірина Мироненко: Для початку, у людини має бути бажання вчити мову. А починаємо навчання із з’ясування поняття мови, її значення, місця серед інших мов світу. За різними дослідженнями, вона посідає 2-3 місце.
Андрій Куликов: За якими критеріями?
Ірина Мироненко: Мова має бути милозвучною. Перші місця за цим критерієм посідають французька та італійська (чергуються). Далі йде українська.
Коли ми з’ясовуємо для себе, що наша мова одна із найкращих, звісно, тоді з’являється сенс у належному її вивченні, поширенні, продовженні її життя.
Андрій Куликов: Наведіть 1-2 приклади милозвучності української мови.
Ірина Мироненко: По-перше, це спрощення. Якщо в російській мові пишуть «радость-радостный», то в українській «радість-радісний».
Іншим засобом милозвучності є чергування, зокрема голосного-приголосного: «у-в», «і-й». В українській мові немає нагромадження приголосних чи голосних.
Андрій Куликов: З якого рівня ви починаєте навчати охочих української мови?
Мироненко: Це різні рівні. Приходить і молодь, і люди старшого віку. Хтось шукає україномовне середовище для спілкування. Тому стараюся шукати золоту середину у викладанні.
Андрій Куликов: Наскільки змінюється мовна ситуація?
Ірина Мироненко: Бахмут завжди був російськомовним. Раніше тут і не хотіли говорити українською. Зараз ця ситуація змінюється.
Варто відзначити, що тут приживається україномовне середовище. Українську чути і у тролейбусах, і на ринках, й де-інде.
Андрій Куликов: Де ви знаходите час на викладання безкоштовних курсів. І навіщо вам це?
Ірина Мироненко: Якщо є охочі вчитися, я вчитиму. А час вже якось знайду.
0