У студії Громадського радіо – драматург, автор п’єси «Рюссяфобія» Максим Курочкін та директора мистецьких програм у «British counsil Ukraine», співзасновника незалежного театру «Сцена 6» Володимир Шейко.
Наталя Соколенко: Ви вже показали цю виставу у Москві?
Максим Курочкін: Ні, показувати будемо не ми. Я – автор п’єси. Поставила виставу режисерка московського Театру.doc, драматургиня Варвара Фаєр, продюсерка вистави – фінка Аніта Палі. Виставу показували у Фінляндії, зараз будемо показати в Києві і вони планують довезти її до Москви.
Наталя Соколенко: Як прем’єра відбулася у Фінляндії?
Максим Курочкін: Ми не хотіли показувати фінам свій погляд на їхню історію, ми прагнули змусити їх замислитися, що та війна фактично продовжується. Війна в Україні для них далека, незрозуміла і тому байдужа, так само світ реагував на їхню війну 80 років тому. Вони це ніби ми, але через якийсь час. Чи навпаки.
Аналогії двох війн – очевидні. Та ж технологія брехні, ті ж алгоритми дій.
Наталя Соколенко: Термін «рюссяфобія» у фінів: політкоректний чи ні, чи анекдотичний? Наскільки поширений чи, навпаки, невідомий?
Максим Курочкін: Для фінів це незрозуміла назва. Ми їх назвали «рюссяфоби», це наш неологізм. Вони дуже бояться звинувачень у не політкоректності. Фіни виграли ту війну, бо втримали незалежність. Та водночас і програли, бо втратили території і прийняли це. Вони бояться дискусій на цю тему.
Назва вистави – від фінського зневажливого прізвиська росіян – ryssä.П’єса заснована на інтерв’ю, зібраних у Фінляндії, Україні та Росії упродовж останніх двох років.
Сергій Стуканов: Чого ви очікуєте від показу вистави в Україні? І що важливо побачити та почути у ній українським глядачам?
Володимир Шейко: Я погодився на цю виставу одразу, навіть не читаючи п’єси. Вхопився за цю можливість не вагаючись. Це має відбутися для глядацького досвіду, для акторського. Вистава унікальна тим, що у ній поєднуються три культури, поєднуються люди, які б ніколи не зустрілися за інших обставин.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.