У Києві стартувала Міжнародна школа соціального підприємництва

Євген Павлюковський: Що це таке соціальне підприємництво як явище і наскільки воно необхідне Україні?

Ганна Гулевська: Соціальне підприємництво це дуже нове явище для України, бо воно нове і для світу. Цей рух соціального підприємництва почав активно розвиватися останні 5 -10 років. У Великобританії, наприклад, 70 тисяч соціальних підприємств, половина з яких були створені за останні 5 років. Соціальне підприємництво – це бізнес, який вирішує соціальну проблему.

Соціальне підприємництво – це бізнес, який вирішує соціальну проблему

Наприклад, у Львові є соціальна пекарня «Горіховий дім». Її ідея створення виникла у громадській організації, яка утримувала притулок для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Спочатку цей притулок притулок підтримувався завдяки міжнародним грантам, але вони закінчились. Тоді виникла ідея власної пекарні, де почали випікати печиво і весь прибуток від його продажу пішло на утримання притулку.  Я не впевнена, чи всі 100% прибутку іде на притулок. Але основна ідея в тому, що прибуток будь-якого соціального підприємства не іде у власні кишені засновника, а на розв’язання соціальної проблеми

Євген Павлюковський:  Тоді виникає питання, чи на розвиток такого підприємництва лишається менше прибутку?

Ганна Гулевська: Власники самі вирішують скільки йде на те, щоб бізнес продовжував розвиватися. У світі є два типи таких підприємств. Перший, це коли підприємство створюється особливо вразливими групами населення. Наприклад, моє перше соціальне підприємство, із яким я познайомилась, було кілька років тому у Данії. Я попала в продюсерський центр, який готує різноманітні маленькі програми, які потім продає великим національним компаніям. І особливість цього продюсерського центру у тому, що усі люди, які там працюють, окрім режисера, тобто, оператори, журналісти, ведучі, із синдромом Дауна. Це унікальний проект, бо їх програми закуповували датські телеканали. Це вирішує багато проблем: толерантне ставлення, працевлаштування, можливість їхньої соціалізації, і це дуже багато позитивних відгуків. У Європі є ще також дуже багато кафе, ресторанів, де працюють незрячі.

Наталя Соколенко: А другий тип соціальних підприємств це який?

Ганна Гулевська: Другий тип це якраз проект «Горіховий дім», коли це підприємство, де працюють звичайні працівники. Але особливість у тому, що прибуток іде на певну соціальну проблему.

Наталя Соколенко: Що рухає людьми, які створюють такі підприємства, особливо другого типу?

Ганна Гулевська: Ми бачимо, що  у сучасному світі гроші, і те, що минулого тижня задекларували наші чиновники, у цивілізованому світі вже не є цінністю. А цінністю є для тих, хто вважає, що творить цей світ і змінює якість життя  на краще. 

Євген Павлюковський: Розкажіть чого можна буде навчитися у Київській школі соціального підприємництва SELab.

Наша мета – це допомогти розвинути соціальну бізнес-ідею у людей, які її мають

Ганна Гулевська: Це пілотний проект Українського форуму благодійників спільно із коворкингом «Часопис». Ми започатковуємо Міжнародну школу соціального підприємництва. Місяць збирали заявки і шукали людей, які уже мають певні конкретні ідеї. І наша мета – це допомогти розвинути соціальну бізнес-ідею у людей, які її мають.

Наталя Соколевська: А що сьогодні люди пропонують?

Ганна Гулевська: Наприклад, перша ідея – це дитяча успішна хокейна команда, яка потребує фінансової підтримки для того, щоб діти могли розвиватися. І ніхто їх не може підтримати фінансово. Вони запропонували, що можуть створити хокейне поле, зали для тренування. Натомість здавати їх в оренду, а всі  виручені кошти будуть вкладати у розвиток команди.

Є також ідея підтримки жінок у скрутних обставинах. Відповідно, пропонують створити підприємство із переробки старих килимів, яке б забезпечило працею цих жінок.

У цей набір Міжнародної школи із соціального підприємництва уже вступити не можна, бо ми набрали людей. Цього тижня починаємо лекції. Але навесні ми запустимо другий набір.