Про необхідність її ратифікації говорили з урядовою уповноваженою з питань гендерної політики Катериною Левченко.
Анастасія Багаліка: Наскільки можливо, що після підписання петиції і вияву громадської думки конвенцію все-таки ратифікують?
Катерина Левченко: Ратифікація Стамбульської конвенції є дуже важливим кроком для того, щоб Україна відповідала тим стандартам, які є в демократичних країнах і відповідно захищати тих, хто постраждав від насильства. Коли можлива ратифікація — це питання до Верховної Ради, яка має ратифікувати конвенцію.
Зобов’язання ратифікувати конвенцію записане в низці планів, які є в України, в тому числі пов’язані з асоціацією з Європейським Союзом.
Анастасія Багаліка: Які конкретно інструменти відкриє для України Стамбульська конвенція і її ратифікація?
Катерина Левченко: Не всі положення цього документу існують у національному законодавстві, тому у постраждалих буде більше можливостей щодо захисту власних прав. Не всі види насильства, які зазначені в конвенції, знайшли відображення в кримінальному кодексі під час змін у 2017 році.
Окрім того, буде додатковий важіль — моніторинговий інструмент, який пов’язаний з дільністю групи експертів Ради Європи з питань протидії насильству щодо жінок, куди входять 15 експертів, а також комітетом, який складається з представників усіх країн, які є членами цього документа. У разі ратифікації представники України будуть входити до цього комітету.
Анастасія Багаліка: Не всі види насильства були внесені в національне законодавство. Що ми зможемо додати після ратифікації і як скоригувати свої законодавчі механізми?
Катерина Левченко: Потрібно подивитись на той перелік видів насильства, який є у Стамбульській конвенції і порівняти з національним законодавством, з тими визначеннями, які у Кримінальному кодексі України. Кримінальний кодекс і зараз потребує певних змін і уточнень. Це нормальний процес, ми стикаємось з ним стосовно будь-кого явища.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі.
0