У США проти виступів російських митців протестує не лише діаспора, — Гінтов

Піаніст Павло Гінтов, який дев’ять років живе у Нью-Йорку, дав у Києві два концерти і збирається на гастролі до Японії. Павло є одним із організаторів пікетів проти російських артистів, що гастролюють у США.

Павло Гінтов: Це були інтернаціональні протести. Річ у тім, що багато музикантів і взагалі творчої інтелігенції в Нью-Йорку знайшли неприйнятним, що діячі мистецтв в Росії підтримують війну чи окупацію Криму, і наші протести збирають не лише українців. Багато з учасників є представниками діаспор колишнього Радянського Союзу, зокрема є росіяни, білоруси, грузини. Але є й ньюйоркці, представники нью-йоркської інтелігенції, які були шоковані, коли дізнались, що російські митці, багатьох з яких вони шанують, підписали листа на підтримку анексії Криму. Вони кажуть, що це не прийнятно і треба проявити громадську позицію, і приходять до нас теж.

Василь Шандро: Вочевидь, ви десь перетинаєтесь на зустрічах з російською діаспорою?

Павло Гінтов: Для мене це болюче питання, тому що я навчався і жив в Москві майже шість років, і в мене там дуже багато колег і друзів, яких я поважаю. І коли все це почалося, особливо з Кримом, значна частина колег, яких я поважав, вони публічно почали висловлюватись на підтримку Путіна. Я був шокований цим, і для мене це особиста образа.

Я не знав, що моя ідея знайде підтримку в діаспорі, там дуже різні люди, але всі зараз об’єднались. І коли я сказав – ви знаєте, що тут є такі люди, диригенти, музиканти, діячі мистецтв, які підписали цього листа і вони приїжджають до Нью-Йорку грати в «Карнегі-холі», співати в «Метрополітен-опера» — я не думав, що знайду підтримку, але люди дуже серйозно до цього поставились. І ось перший протест з’явився за два тижні після появи цього ганебного листа, це було у квітні минулого року, і я був шокований, коло побачив близько сорока людей, які прийшли до «Карнегі-холу» з табличками та плакатами, прийшли сказати ньюйоркцям, що ця людина підтримує війну та агресію і не повинна тут бути.

Я був в Москві під час Помаранчевої революції. Саме в консерваторії, де я навчався, до цього ставились з повагою, були навіть професори, які висловлювали свою підтримку на лекціях. І я не очікував, що коли у нас почалося в Криму, така кількість людей буде підтримувати це. Я спостерігав таких людей, які, навіть, підтримували Майдан, надсилали листи на підтримку, але в той день, коли російські війська з’явились в Криму, вони наче перевернулись. Тобто ця імперіалістична ідея, що Крим це Росія, що немає ніякої України, вона десь там сидить в глибині, і, навіть, у ліберальних людей, коли стосується їхньої російської імперськості, це пересилює. Але я не кажу, що всі такі, є росіяни, які продовжують співчувати, підтримувати нас.