У США військовий бюджет займає 160 с., а в нас — три рядки, — Тарас Пастух

Юрій Макаров: Навіщо ви пішли вчитися і що ви дізналися нового?

Тарас Пастух: На передовій ряд проблем ми бачили ситуативно, а завдяки курсам побачили їх комплексно. Крім того, ми поспілкувалися з людьми, які мають стосунок до Збройних сил по 20-30 років, але які не говорять зашкарублими фразами.

Оксана Сироїд: Розуміння про те, що треба опікуватися безпекою і обороною прийшло, коли ми почали збільшувати оборонний бюджет. Тоді виникла потреба навчитися контролювати оборонний бюджет.

Американці запропонували навчити народних депутатів контролювати оборонний бюджет і дати розуміння характеристик безпеки й оборони. Було багато візитів, тренувань, і стало зрозумілим, що бракує академічних знань.

Тарас Пастух: Слід віддати належне керівнику військового університету Генадію Воробйову. Перед ним поставили питання: нам за 40-60 год потрібно пройти те, чим живе армія, почути проблеми від військових.

Вони склали програму, що дала можливість розглянути питання всіх видів військ, питання тилового забезпечення, навчання солдатів, мобілізації, озброєння тощо.

Наталя Соколенко: Ви доволі часто висловлюєтесь про необхідність докорінної реформи юридичної освіти. Як щодо військової освіти?

Оксана Сироїд: Не будучи військовим, я не можу оцінювати методику навчання військових, але при спілкуванні з викладачами я відчула академічну свободу, дух пошуку, відкритості до нового.

25 років знищувалися Збройні Сили і військова освіта, і якби не революція Гідності, то університет би ліквідували. Вони зберегли основний викладацький корпус і свою гідність, і по-іншому себе відчувають.

Тарас Пастух: Ми спілкувалися не лише з полковниками, але 90% з них мали наукові ступені. Вони дуже швидко переорієнтувалися на сучасні загрози і проблеми Збройних сил.

Юрій Макаров: Ви можете сказати, що ви зробили б по-іншому за роки вашої праці, якби мали тоді знання, що отримали зараз?

Оксана Сироїд: Практично все. У перші місяці роботи у ВРУ ми не мали цих знань, але у парламенті були люди, що маніпулювали лозунгами, а без знань і позиції їх неможливо заперечити.

Було прийнято багато помилкових речей: щодо особливого періоду — тепер не знають, що з ним робити, всі ці додаткові адміністративні повноваження командирам, які приймалися через відсутність воєнного часу і якісного мобілізаційного і контрактного добору.

Недавно нам пропонували законопроект, щоб надати командирам підрозділів право притягувати до адміністративної відповідальності за п’янство, тобто ті речі, яких у війську немає бути. Але для чого брати до війська хворих людей, чиє місце у лікарнях? Навіщо давати це навантаження на бойових командирів?

Для мене було новиною, що у нас все, що стосується мобілізаційного резерву, ще радянське і не може працювати у ринковій економіці.

Тарас Пастух: У нас, на жаль, дуже слабка координація між секторами національної безпеки, починаючи від головнокомандувача.

Президент нібито очолює весь сектор нацбезпеки, але Конституцією чітко передбачено, що він Головнокомандувач Збройних сил. У нас з’являється Нацгвардія, яка набагато краще забезпечена, ніж ЗСУ, але не підпорядковується головнокомандувачу.

Для військових, особливо у період війни, незрозуміло, як ми надалі поглиблюємо цю кризу. Рік чи півтора тому було проголосовано, але не підтримано закон, який би передав чергові повноваження РНБО. Сьогодні РНБО взагалі виходить монстром, стає окремим органом влади. З’являється ще й Апарат Ради, який також наділяють певними повноваженнями.

Оксана Сироїд: У нас немає цивільного контролю за сектором безпеки й оборони. Цей контроль мали б здійснювати парламент, громадські організації і медіа. Через це всі структури у сфері оборони самі намагаються побудувати неформальні стосунки із тими, хто приймає рішення.

Наталя Соколенко: Наскільки широко можна відкрити інформацію про держзакупівлі, так щоб це не зашкодило обороні?

Тарас Пастух: Проблема у тому, від кого це закривати. Армія залишилася за зразком радянської армії. Її очолювали громадяни РФ, досі діє 50-60% документів, затверджених ними. Є ціла агентура, що продовжує перебувати на посадах. Все це закривається не від ворога, а від громадян, які сплачують за це податки.

На одній з конференцій один експерт сказав, що військовослужбовець — це найкраще тренований вбивця. Він не повинен думати, де і за скільки він має купити автомат і берци, він має тренуватися.

Про це має думати суспільство, яке хоче, щоб військовий його захистив. А як про це може думати суспільство, якщо воно не знає, що відбувається у військовій сфері? Цього не розуміє тільки Генштаб, і він будує міф, що потрібно цю інформацію закрити, бо країна перебуває у стані війни.

Парадокс: у нас наказ щодо вмісту аптечки засекречений, але ця аптечка у кожного солдата.

Наталя Соколенко: До чого ви візьметеся найперше?

Оксана Сироїд: Працюємо над проектом закону про закупівлі, щоб реформувати Укроборонпром, будемо працювати над проектом закону про нацбезпеку. Також ми повинні оцінити готовність до оборони.

Тарас Пастух: Нам потрібна сувора ревізія законів у сфері безпеки. Серед них є такі, що конфліктують з Конституцією та між собою. Є загроза поширення війни в інших областях, і є питання до СБУ, що вони роблять, щоб ці «республіки» не множилися на інші території.

Оксана Сироїд: У США тільки закон про оборонний бюджет займає 160 сторінок, пояснювальна записка і так далі — це тисячі сторінок. Давайте працювати, щоб наступного року кожна бригада і кожен солдат змогли побачити на 160 сторінках, які кошти на них закладені.