Дмитро Тузов: Затвердили прийняття закону про національну безпеку. Як ви оцінюєте цей факт?
Володимир Огризко: Хоча цей закон і рамковий, але він дозволяє сказати, що ми не лише говоримо про свій рух до НАТО, а й створюємо для цього законодавчі умови. Цей закон – позитивний крок.
Дмитро Тузов: Днями президентка Литви Даля Грибаускайте говорила про нацбезпеку і це звучало доволі тривожно. «Небезпека російського вторгнення велика, якщо ми не будемо постійно захищатися. Якщо ми продемонструємо, що можемо і хочемо захищатися, на нас ніхто не нападе», – сказала вона. Це сигнал у бік партнерів по НАТО?
Володимир Огризко: Так, бо вона розуміє, що плани НАТО бути готовими через 30 днів після часу «Ч», насправді означатимуть, що Литва вже давно буде проковтнута. Тому вона б’є в набат. Тому ми повинні до цього дослухатися, а наші західні партнери зробити з цього висновки.
Анастасія Багаліка: Чотири роки у нас війна. Невже НАТО досі не зробило ніяких висновків? Чому не відбувається видимих змін?
Володимир Огризко: Якщо сьогодні НАТО офіційно, публічно і голосно називає Росію найбільшою безпековою загрозою, то до 2014-го такого не було. Інше питання, що вони могли швидше реагувати на загрози, які вже сприймають, як серйозні. Їхні плани правильні, але надто повільні.
Дмитро Тузов: Тобто західні політики досі не вірять, що можливе масштабне зіткнення?
Володимир Огризко: Механіка дій на заході і в Росії дуже відрізняється. Путіну варто прокинутися зранку, сказати «підемо на Литву» і через 2 години армада почне рух. А якщо щось подібне потрібно прийняти в НАТО, то вони спочатку сядуть, проведуть кільканадцять зустрічей, опрацюють концепцію і тоді почнуть діяти. Швидкість реакції наших західних партнерів на порядок менша, ніж те, що може запропонувати Росія.
Якщо ЄС Росія хоче розвалити, то відносно НАТО робить все можливе, аби максимально її послабити, щоб вона перетворилася в клуб до обговорень і не була військовою структурою.
Дмитро Тузов: Сам Трамп наполягає на збільшенні видатків європейськими країнами на оборону.
Володимир Огризко: І це правильно, бо пацифізм, що охопив останніми роками Європу, треба змінювати.
Дмитро Тузов: Які висновки має робити Україна у контексті отриманих сигналів? І що ви думаєте про концепцію стратегічних сил стримування?
Володимир Огризко: Із задоволення читав цю заяву пана Турчинова і зрадів. Добре, що політичне керівництво розуміє, що пора від оборонної тактики переходити до тактики стримування, що треба мати у своєму розпорядженні такі види озброєння, які дали б нам можливість реально загрожувати нашому противнику. Це – ракети середнього радіусу дії, які повинні долітати до Москви і трошки далі, до 5 тис км. Думаю, що після того, що відбулося у 2014 році, ми на все маємо право. І повинні користуватися цим правом.
Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.