Дмитро Тузов та Наталія Соколенко в студії з Євгеном Захаровим, головою Харківської правозахисної групи. Говоримо про питання щодо необхідності дотримання безпеки і прав людини під час воєнних дій на Сході України.
Євген Захаров: Одна з головних передумов знаходження балансу — ухвалення правових рішень, які базуються на принципах права. Ми не мали б ігнорувати потребу у процедурах, що відповідають реальності. Варто було не боятись дати інше визначення того, що відбувається на сході. Адже йдеться не про антитерористичну операцію, а про війну. Звідси й проблема, що коли цивільні гинули від обстрілів або отримували поранення, це розцінювалось як наслідки терористичних актів. Їх мала б розслідувати СБУ, яка не мала можливості цим займатись. І, фактично, люди, чиї права були порушені, не мали жодної можливості отримати рішення суду щодо проведення розслідування. Водночас, якби ситуація одразу трактувалась відповідно до реальності і був введений воєнний стан в тимчасово окупованих областях, обстріли цивільних розглядались би як воєнні злочини з точки зору міжнародного гуманітарного права.
Дмитро Тузов: Чи існує ця можливість зараз у зв’язку з прийняттям закону «Про забезпечення суверенітету»?
Євген Захаров: Зараз стало краще. Росію визнали окупантом і агресором, але зауважу, що війну війною таки побоялись назвати із зрозумілих причин.
Дмитро Тузов: Із зрозумілих причин, це щоб не збільшити ескалацію?
Євген Захаров: Так, бо є побоювання повтору відомого сценарію.
Дмитро Тузов: Російську Федерацію названо агресором і окупантом, це перекладає на неї провину в міжнародних судах відновлювати і захищати права постраждалих українських громадян?
Євген Захаров: Так, адже нарешті на четвертому році війни ми змогли назвати Росію агресором і визнати те, що території є окупованими. Це потрібно було зробити давно. Але при цьому було сказано, що вся відповідальність лежить лише на Російській Федерації і не розповсюджується на українську державу.
Наталія Соколенко: А яка би мала покластися відповідальність і на українську державу?
Євген Захаров: Я перепрошу, але це не людяна поведінка держави стосовно своїх громадян. Я розумію, що держава коштів не має, але в нас дев’ять тисяч постраждалих цивільних. І за рахунок чого вони мають лікуватись?
Наталія Соколенко: Тобто зараз не існує ніякої законодавчої підстави у бюджеті?
Євген Захаров: Нічого немає, абсолютно.
Дмитро Тузов: Сьогодні спеціальний представник США по Україні Курт Волкер проводив зустріч з українськими політиками, говорячи, що пенсіонери, які мешкають на окупованій території мають отримувати пенсії. Йшлося і про механізми втілення цього в життя. Адже, на жаль, для багатьох громадян України фінансування окупованих територій вважається фізично неможливим, так?
Євген Захаров: Я вже чув цю логіку, що виплачування пенсій на окупованій території вважається фінансуванням тероризму. Не погоджусь з цим. Люди заробили пенсію і мають її отримувати, адже кожен громадянин України, незалежно від місця проживання чи своїх поглядів, має право отримувати пенсію. Тим більше, якщо ми говоримо про постраждалих. Тепер давайте розглянемо те, що місія ООН говорить про не менше ніж 2505 загиблих цивільних, насправді їх ще більше. Зазначаються цифри у 7-9 тисяч поранених і 8 тисяч зниклих безвісті за весь час конфлікту. 5 тис зруйнованих і напівзруйнованих будинків: 4400 житлових і 600 об’єктів інфраструктури. Як це все відновити? Захід постійно допомагає в подібних ситуаціях всюди де відбуваються воєнні конфлікти, тому має допомогти і нам.
Дмитро Тузов: Так, і це не дивно, адже можна згадати досвід Другої світової, як відновлювалась повоєнна Європа, коли країни піднімали Німеччину чи Францію. Тому не дивно, що Україна теж може чекати на допомогу. До речі, Петро Порошенко вже виступав з ініціативою створити міжнародний донорський фонд по Донбасу. І уряди Японії, Швеції, Польщі допомагають відновлювати інфраструктуру. Чого ще не вистачає аби з міжнародною допомогою захистити постраждалих?
Євген Захаров: Багато чого не вистачає. Є велика допомога з боку західних благодійних організацій: Норвезька і Данська рада у справах біженців, Чеська організація «Людина в біді» , дуже багато скандинавських організацій, міжнародний Червоний Хрест. Вони надають і будівельні матеріали, і прямі кошти, і допомогу пораненим. Між іншим, цей закон не спрощує роботу організацій, а навпаки створює перепони, адже він написаний таким чином.
Дмитро Тузов: Це тому, що це іноземні фонди?
Євген Захаров: Це треба більш уважніше дивитись. Всі ці зміни, які відбуваються мають спочатку змінити систему управління в органах СБУ, Національної гвардії, поліції. Є побоювання, що буде важче працювати благодійним фондам ніж раніше.
Наталія Соколенко: Повертаючись до теми компенсації 9 тис пораненим і сім’ям 2,5 тисяч загиблих цивільних, хотілось би уточнити, ви як правозахисники піднімали питання про закладення грошей під час формування бюджету? І хто ж тоді був проти і чому?
Євген Захаров: Так, питання ставилось, і хоча законопроект був, закон так і не прийняли. В нас залишається єдина можливість — звертатися до Європейського суду з прав людини з заявою проти Росії і України. Адже, не дивлячись на те, що Росія — агресор і є першопричиною бід, Україна теж має відповідати за свою бездіяльність. Держава має ставитись інакше до своїх громадян: в третій статті Конституції вказано, що втручання в здоров’я та життя людини — найвища соціальна цінність. Але, на жаль, сьогодні це є лукавством. Військові отримують компенсації за свої поранення, хоча ситуації є різні, а цивільні взагалі ні, їх навіть не обліковують на непідконтрольній території. На окупованих територіях же ситуація трохи краща, тому що існує хоч якась можливість мінімальної компенсації від сільради.
Дмитро Тузов: Якщо говорити про примушення рідної держави ставитись до своїх громадян так як це прописано в Конституції, яка ефективність таких звернень до міжнародних судів?
Євген Захаров: Ми подали більше сотні таких заяв щодо катувань військовополонених і це теж стосувалось України, бо вона не розслідувала ці злочини. Так, зараз є покращення, але вони незначні. Рішення Європейського суду і є механізмом тиску, тому що необхідно виробити механізми компенсації для того аби вони ставали більшими. Але ми не можемо написати десятки тисяч заяв.
Дмитро Тузов: Вони ставатимуть значно більшими, якщо люди почнуть самостійно звертатись до Європейського суду.
Євген Захаров: Якщо Європейський суд визнає порушення прав гарантованих Європейською конвецією, то буде прийнято рішення про справедливу сатисфакцію, тоді ми потрапимо в ту ж саму ситуацію, в якій опинились, при рішенні Європейського суду про невиплати заробітної плати. Чесно кажучи, ми вже настільки набридли Європейському суду, що вони приймають по 300-500 рішень за день і в кожному по 1-2 тисячі євро компенсації. Виплата є обов’язковою, тому держава сама себе заганяє в глухий кут. Розуміючи це в Мін’юсті вже готували документ про компенсацію для постраждалих від війни, якби цей документ вийшов у світ, ми б перешли з площини де взагалі нічого немає до площини оцінювання наскільки адекватною є компенсація і приступили б до створення механізму виплат. Але це вже була б робота з національними механізмами в середині країни, а не справа Європейського суду. І хоч вийшов закон де сказано, що Україна не бере відповідальність за виплату компенсацій, а перекладає її на Росію, всім відомо, що Росія заперечуючи свою присутність на Сході країни, виплачувати компенсації навіть не збирається.
Наталія Соколенко: Нагадайте, громадянин України може звертатись до Європейського суду проти Росії чи лише проти України? І рішень ще немає?
Євген Захаров: Так, може. В нас всі заяви проти України і проти Росії. Рішень ще немає, але найближчим часом будуть. Європейський суд вже по двом категоріям справ дав сигнал. Це говорячи про рішення влітку і восени. Перше, коли заява щодо втраченого житла була відхилена через недостатність доказів — заявник не надав доказів про те, що втрачене житло було його власністю. Це стало сигналом про правильність складання заяв надалі. І друге рішення щодо заяви про засудженого, який перебуває під вартою в самопроголошеній ДНР. Ця людина мала вирок, а апеляцію так і не встигли розглянути, тому засуджений сидів під вартою без рішення суду, що є порушенням 5 статті. Рішення було ухвалено проти заявника, що знову ж таки стало сигналом для правильного оформлення своїх заяв — не було вказано Росію, яка є першопричиною, того що відбувається.
Дмитро Тузов: В тих заявах, які ви отримуєте зараз дотримуються принципу звинувачення Росії в агресії?
Євген Захаров: Тільки такі заяви і подаємо, аргументовано доводячи чому Росія має нести відповідальність.
Дмитро Тузов: Ми з Вами проаналізували ситуацію з людьми, які живуть на сході країни, але якщо в цілому по Україні, то як дотримуються права людини? Чи є якісь проблеми і чому?
Євген Захаров: В нас іде погіршення, тому що баланс між захистом прав людини і захистом національної безпеки в країни вирішений на користь національної безпеки. Спостерігаються суттєві порушення прав людини в областях. На жаль, саме СБУ є найбільшим порушником. Стало більше випадків насильства, жорстокості, катувань проти тих кого обвинувачують в скоєнні злочину пов’язаного з війною на Сході і ні. В СБУ завжди пишались, що діють згідно закону, але сьогодні такі заяви піддаються сумнівам.
Дмитро Тузов: Мене насторожила ця історія про вбиту правозахисницю Ірину Наздровську, коли там одразу було все очевидним і людина взяла на себе відповідальність, але потім відмовилась.
Євген Захаров: Це хід адвоката потерпілої. Як на мій погляд, аргументи слідства в тому, що обвинувачений в скоєнні злочину батько цього чоловіка, який отримав термін 7 років покарання за ДТП в якому він вбив сестру Ноздровської, цілком обґрунтовані.
Дмитро Тузов: Тобто обвинувачення обґрунтовані і далі діло за судом?
Євген Захаров: Так, далі вже суд сам має винести вирок.
Слухайте повну версію розмови з Євгеном Захаровим у доданому звуковому файлі.