Україна насправді не є сейсмічно безпечною країною, — сейсмолог

 24 вересня Україною пройшов невеликий землетрус. Сейсмолог Олександр Кендзера з Інституту геофізики НАН, заступник директора з наукової роботи пояснює, наскільки несподіваними є землетруси в Україні. За його словами, помилковою є думка про Україну як сейсмічно неактивну територію. 

Андрій Сайчук: Отже, 24 вересня українці відчули землетрус.

Олександр Кендзера: Так, землетрус був у зоні Вранча на території Румунії — там, де східні Карпати переходять в південні. Гори Вранча — це невисокий гірський хребет, але під ним відбуваються дуже потужні землетруси.

Анастасія Багаліка: Але українці знають, що ми знаходимось у сейсмічно неактивній зоні і впевнені, що нам нічого не загрожує.

Олександр Кендзера: Це помилкове уявлення, тому що ми розташовані на краю потужного сейсмоактивного поясу, що утворився внаслідок зіткнення євразійського материка з африканським і з арабською плитою.

Цей пояс складається з великої кількості дрібних плиток, що продовжують рухатися, наповзають одна на одну. Виникають великі напруження, що призводять до випромінення хвилі, яка проходить до нас і ми сприймаємо її як землетрус.

Андрій Сайчук: Пане Олександре, чи є в Україні якась зона, де ми точно знаємо, що землетрусу там не буде?

Олександр Кендзера: На превеликий жаль, немає. І це можна побачити на картах, що є додатком до Державних будівельних норм України. В нас є обов’язковим виконання певних будівельних норм. Є, зокрема, норми, що називаються «Будівництво в сейсмічних районах України». Там прописано, який рівень небезпеки в районах та як захищатись при землетрусах.

У нас досить багато сейсмічних зон. Найбільша небезпека — на південному заході, в Одеській області, Карпатах та Криму. Там можуть бути і 8-, й 9-бальні землетруси. Київ — це 6-бальна зона, тут не може бути більших землетрусів.

Анастасія Багаліка: Які лабораторії в Україні вивчають сейсмічні коливання?

Олександр Кендзера: Інститут геофізики єдиний в Україні займається вивченням сейсмологічних питань, геодинаміки.

Андрій Сайчук: Який стан фінансування Інституту? У вас нещодавно було скорочення?

Олександр Кендзера: Це складне питання. Річ у тім, що наші можновладці не розуміють, що втратити вчених надзвичайно легко, а виховати — важко і дорого. Якщо їх скорочувати — зникає конкуренція, а разом із тим й ефективність праці.

У нас склалася така ситуація, що ми працюємо не цілий тиждень, а тільки 4 дні. Однак ми все ж можемо заробляти із того, що даємо точні параметри стосовно сейсмічної небезпеки. На їх основі можна побудувати будинок і достатньо дешево, і сейсмічно стійким.