«Громадське радіо»
Директор Інституту сходознавства Олександр Богомолов, коментуючи новину про перенесення посольства України в Сирії до Лівану, зауважує, що Україна нічого не вирішує в перебігу подій у Сирії. Також говоримо про перебіг переговорів у Женеві: «Сирійська опозиція їхала до Женеви з вимогою припинити вогонь і дозволити виконання гуманітарних операцій».
Коментуючи бої під Алеппо, Богомолов зауважує, що це місто є найважливішим для опозиції та одним із найбільших міст Сирії. Там триває операція з переривання «дороги життя», що з’єднує Алеппо з Туреччиною.
Ірина Славінська: Що це означає і чи є якісь дипломатичні, невидимі наслідки?
Олександр Богомолов: Україна нічого не вирішує у перебігу подій у Сирії і від нашої участі там нічого не залежить. Мабуть, посольство опікувалося українськими громадянами до цього часу.
Анастасія Багаліка: А їх певна кількість залишається?
Олександр Богомолов: Так, має бути.
Анастасія Багаліка: Разом з тим нещодавно почалися переговори по Сирії, але у них не бере участь одна зі сторін, так звана, «поміркована опозиція». Що змінюють ці перемовини, чи схожі вони на нашу ситуацію?
Олександр Богомолов: Ці переговори ні до чого не мали призвести. У ході переговорів кожна зі сторін мала свій інтерес і найгірше всього виглядала позиція Росії. Для неї це операція «прикриття». Зосереджена увага російського керівництва на військові операції, яка скерована на підтримку режиму та руйнування позицій «поміркованої опозиції».
Ірина Славінська: Давайте трішки розкажемо про опозицію.
Олександр Богомолов: Опозиція їхала в Женеву, щоб добитися якогось зиску для сирійського народу. Позиція опозиції така: поза переговорами і як головна умова має бути припинення вогню і дозвіл для здійснення гуманітарних операцій, бо там люди просто гинуть від голоду.
Анастасія Багаліка: Зараз йдеться про облогу міста Алеппо?
Олександр Богомолов: Зараз йдеться про те, щоб поставити місто Алеппо, одне з найбільших міст Сирії, щоб зробити облогу. Саме це вони намагаються зробити. Росіяни разом з шиїтською Хізбаллою та іранськими підрозділами намагаються відрізати коридор – «дорогу життя», яка пов’язує повстанців з територією Туреччини, звідки вони отримували амуніцію, зброю та їжу.