«Громадське радіо»
Ольга Веснянка: В 30-ті роковини аварії на ЧАЕС багато говорять про пошук альтернативних джерел енергії, розвиток відновлювальної енергетики. Кажуть, що вітер — це відносно дешеве джерело енергії. Чи це так? І чи є у нас можливості використовувати це джерело?
Андрій Конеченков: Україна приєдналась до Паризької декларації, яка передбачає зменшення викидів в атмосферу парникових газів, і ключовим інструментом для втілення цього визнана відновлювальна енергетика. Тому сьогодні немає вже сенсу говорити, треба чи ні розвивати «зелену» енергетику. Її розвивати необхідно, і це вже розуміє багато країн. Навіть така атомна держава, як Франція, в минулому році прийняла закон про енергетичний перехід, де передбачено, що до 2025 року країна має скоротити атомну енергетику на 25%.
Ольга Веснянка: Скоротити за рахунок чого?
Андрій Конеченков: Сьогодні у Франції дуже швидко розвивається вітроенергетика і взагалі відновлювальна енергетика. Вже сьогодні 77% енергії Франції виробляється за рахунок атомної енергетики і 19% — за рахунок відновлювальних джерел енергії.
За темпами та загальною потужністю 5 років тому Франція займала десь 40-50 місце в світі, а зараз входить в першу 10-ку, бо там встановлено вже 10 000 мегават. А це в три чи чотири рази менше, ніж у нас передбачено Національним планом дій з відновлювальних джерел енергії до 2020 року.
Ольга Веснянка: Що це за план дій?
Андрій Конеченков: Ще до початку військових дій було залучено декілька профільних міністерств, які порахували, скільки можна всього збалансувати в мережі, враховуючи розвиток вітроенергетики. Цей план включав в себе і Крим, тому зараз ми вже не зможемо його виконати в повному обсязі. Частково це неможливо й через те, що війна загальмувала інвестиційний клімат в країні, а відновлювальна енергетика потребує інвестицій.
Андрій Куликов: Складається враження, що в Україні в напрямку розвитку відновлювальної енергетики вітер не дме.
Андрій Конеченков: Не можна так говорити, особливо якщо порівнювати з Казахстаном, Білоруссю, Росією, то ми вже в 10-20 разів перевищили встановлену потужність. Враховуючи тільки материкову частину України, то у нас вже встановлено 426 мегават, що майже на рівні Литви. В Росії ж всього 16 мегават, бо є дешевий газ, який нікуди дівати.
У нас кажуть, що 10 євроцентів — великий тариф, порівнюючи з Європою, де є і 6, і 7, і 8, а ось в Америці 1 кіловат-година, вироблена за рахунок вітру, коштує 2,6 доларових цента. Це найдешевша електроенергія на сьогодні.
Чому в США з 1974 року не побудовано жодного атомного блоку? Там атомна енергетика приватна, а не державна, і кожен споживач питає, скільки я буду платити за електроенергію завтра. Встановлювати вітропарк — це рік, півтора, а будувати атомну станцію — це вже 8-10 років. А хто знає, яка буде ціна на електроенергію через 10 років.
Ольга Веснянка: Якою ви бачите реальну енергетичну ситуацію в Україні? Чи є законопроекти, які б посприяли вітроенергетиці?
Андрій Конеченков: В політичній площі у нас є розуміння з боку одних і нерозуміння з боку інших. Комітет палива та енергетики ВР — це наші друзі, які роблять все, щоб впровадити наші закони. Міністерство палива і енергетики частково гальмує цей напрямок, проте є молоді фахівці, які розробляють нову енергетичну стратегію і зацікавлені в її розвитку. Тому не дивлячись на те, хто буде міністром, гадаю, що цей напрям буде розвиватися.