Громадське радіо
Ірина Славінська: Давайте розпочнемо розмову з ходу аудиту української науки. Відомо, що є міжнародні аудитори. Що вони розглядають?
Максим Стріха: Англійський термін «peer review» можна було б перекласти як аудит або пошукати більш точні відповідники. В Україні досі такого не було, щоб з використанням європейських інструментів було зроблено оцінку цілої сфери, тобто науки, з подальшими рекомендаціями, що робити, щоб всій науці було краще.
Лариса Денисенко: А що переглядається? Якими даними оперують аудитори?
Максим Стріха: Ми не унікальні. Такий аудит проходили багато європейських країн. Нещодавно він завершився в Болгарії та Іспанії. Паралельно з нами його проходили Латвія і Молдова. Тобто ми, долучившись до європейської програми «Горизонт», змогли замовити такий аудит, щоби на нас подивилися і нам порадили.
Хто судді? Це провідні європейські експерти. П’ятеро з них – це високого рівня чиновники-науковці з різних країн і п’ятеро – експерти громадянського суспільства, які працюють в сфері науки. Вони вивчили нашу ситуацію в сфері науки, переклали і прочитали закони. У нас відбулася зустріч в Брюсселі, де ми представили наше бачення ситуації, а вони – своє попереднє бачення.
Вони наголошують, що ситуація в Україні дуже особлива і потребує специфічних рецептів, специфічних рішень у сфері науки.
Ірина Славінська: А в чому полягає специфічність? Це часом не евфемізм поганого фінансового становища?
Максим Стріха: Дивно взагалі, що українська наука жива, хоча за всіма канонами вона вже мала вмерти. Ми успадкували величезний потенціал і дуже розвинену науку. В чому ж проблема? В тому, що зараз немає ресурсів щоби «йти всім фронтом». От, скажімо ми маємо найкращу в Європі декаметрову радіоастрономію. Але це не наша заслуга, а тих людей, які все це зберегли.
Чи маємо ми всього цього позбутися чи ми, все ж таки, мусимо зберігати як свій потенціал і надалі? Я переконаний, що таки мусимо. Хоча лунають голоси, що Україна держава бідна і давайте зосередимося на декількох напрямках, які можуть мати безпосередній вихід в економіку. Експерти теж вважають, що це наш потенціал.
Отже з одного боку ми маємо велике багатство, а з іншого – низку задавнених проблем. Наша наукова сфера була однією з найконсервативніших. З одного боку, за рахунок цього вона й вижила. Те, що Борис Євгенович Патон очолив Академію наук в 90-ті зумовило те, що її не розікрали. З іншого боку цей безумовний консерватизм цілком природній, коли президенту Академії наук сьогодні 97 з лишком років, а середній бік в президії – далеко за 70. Зрозуміло, що ці люди не є прибічниками радикальних кроків.
Але вони почали слабко вловлювати реальність. Наприклад те, що Академія досі не спромоглася вирішити питання Глазьева, Азарова і декількох людей, які творять зараз так звану «ДНР». Це питання поки що гальмувалося. Коли ви приходите у президію, то на мармуровій стелі бачите ордени Леніна і Дружби народів.
Ірина Славінська: Тобто основні з озвучених проблем: гроші і консерватизм галузі. Якщо повернутися до рекомендацій аудиторів, яке рішення тут може бути запропоноване? Чи достатньо просто дати більше грошей?
Максим Стріха: Грошей безумовно треба більше. Без цього не вирішити всіх проблем, але і самі лише гроші проблеми не вирішать. Потрібні рішення, які динамізують систему. Аудитори підтвердили правильність наших ініціатив, які закладалися в новий закон про науку, прийнятий торік. Це створення Національної наукової ради, органу, який координуватиме науку в державі, створення Національного фонду фінансування досліджень, грантового, незалежного фонду. Кроки для динамізації самої Академії, оскільки ми надали слово не тільки «безсмертним» академікам і член-корам, але і рядовим докторам і кандидатам. Ми наклали обмеження на перебування на керуючій посаді двома термінами, тобто ніхто вже не буде президентом Академії наук 54 роки.
Аудитори вважають, що президія має прагнути до того, того, щоби до неї входили люди до 67 років, а також, щоб там було 25% жінок. Аудитори рекомендують, вони не можуть нічого нав’язати. Зараз в президії лише одна жінка. Аудитори розуміють, що нічого не потрібно руйнувати, бо відновити за наших умов потім буде не можливо. Є держави, які вкладають казкові гроші в свою науку. Це Туреччина, Мексика, Бразилія, Ірландія.
Ірина Славінська: А давайте назвемо цифри. Україна, здається, вкладає в науку 0,2% ВВП.
Максим Стріха: Цього року бюджетне фінансування буде можливо й менше. Приблизно таку саму суму, як з бюджету, наука отримує з різних коштів. Вважається, що наука починає впливати на економіку, коли вкладається 1% ВВП і вище. Хоча, як би це не було дивно, українська наука в певних секторах впливає на економіку. Але наша економіка не завжди в науці зацікавлена, тому що надприбутки донедавна можна було отримати в інший спосіб.
Поки ми не створимо дієву ініціативну систему ця наука не зміниться. За радянських часів Національна академія працювала з наукою дуже ефективно але тоді була планова радянська економіка. А зараз планової економіки немає, а працювати з ринковою в українських наукових сферах не навчилися.