Василь Шандро: Розкажіть про ваш проект «творча криївка».
Віталіна Маслова: «Творча криївка», як і багато інших проектів, почалася з Майдану. Ми вирішили після подій в лютому, що той ресурс, який маю я та мої друзі.
Це заняття мистецтвом, досвід проведення різних заходів — ми його візьмемо і використаємо, щоб допомогти тим, хто брав участь у бойових діях. Як кажуть психологи — перевести травму в ресурс.
Тоді ми працювали цілий місяць, проводили короткострокові реабілітаційні заїзди проводили для учасників Майдану і побачили, що це працює.
Працює не просто в наших думках, а безпосередньо на ефекті, який ці 3-5 днів давали хлопцям і дівчатам. Тоді ми ще не уявляли, що то все підготовка до тієї серйозної роботи, які ми ведемо зараз.
З осені 2014 року ми поєднали цей досвід з волонтерським досвідом поїздок на фронт. І от вже рік ми займаємося розвитком цього методі творчої реабілітації.
Працюємо з учасниками бойових дії на Сході, їх родинами та організуємо заходи соціальної адаптації.
Василь Шандро: Чи є спротив? Чи всі погоджуються йти на контакт?
Валентин Гонтар: Я получил свое ранение про первом штурме Иловайска и больше полгода лежал в больницах. И ехать на эту реабилитацию не хотел, меня ребята отправили.
И само словосочетание «психологическая реабилитация»… Не каждый из нас может себе сказать, что ему это нужно.
Когда приехал, то первое впечатлением были Карпаты. Там, когда выходишь, то попадаешь как в рай.
И рисовать тоже сначала не хотел. Но Виталина все это так преподносит, что увлекаешься и уже не можешь оторваться от рисования.