Фото: Громадське радіо
У студії Громадського радіо — мистецтвознавиця Діана Клочко.
Ірина Славінська: Чи є в Україні першорядні канонічні художниці?
Діана Клочко: Звісно, ми їх прекрасно знаємо. XX століття — це переважно століття великих жінок-художниць.
Ірина Славінська: Кого передусім можна назвати? Напевно, Білокур, Приймаченко, Яблонську.
Діана Клочко: Так, і Аллу Горську.
Лариса Денисенко: Мені видається, що імена Марії Приймаченко, Катерини Білокур звучатимуть, а от стосовно пані Тетяни та пані Алли я сумніваюся, що їх назве бодай третя чи четверта людина, з якою ми будемо говорити.
Діана Клочко: Схильність до примітивного мистецтва дається взнаки. На Аллі Горській і на Тетяні Яблонській також стоїть тінь радянського.
Лариса Денисенко: Тоді вони були видимими?
Діана Клочко: Яблонська була на кожній виставці. Всі знали, що це академік, що це живописна школа, що вона творить. А стосовно Алли Горською сюжет відомий: її викреслювали. Вона стала відома як правозахисниця в дисидентських колах.
Яблонська і Горська були етнічними росіянками. Їхнє українство — це був свідомий проект. Хто це у нас проінтерпретував?
Лариса Денисенко: У Тетяни Яблонської живі нащадки, вийшла книжка її спогадів. Вона про це пише про те, як вона змінювалася, чому це відбувалося. І за картинами це можна відстежити. А стосовно Алли Горської мало писали.
Діана Клочко: Звісно, робіт про неї писали мало, мало трактували, тому що тінь її страшної смерті до кінця недорозслідувана, вона кидає на все це трагічну риторику.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.