Унікальні школи Лохвицького земства - світло української історичної пам'яті, - Ольга Герасим'юк

З 1910 по 1916 роки на території Лохвицького повіту Полтавської губернії збудували 59 шкіл за проектом художника Опанаса Сластіона. Усі вони – унікальні будівлі у стилі українського архітектурного модерну. Характерні ознаки шкіл: шестикутні вікна, цегляне оздоблення у формі полтавської мережки та вишивки з альбомів Олени Пчілки, імпозантні вежі зі шпилями.

Журналістка Ольга Герасим’юк стала ініціаторкою проекту «Школи Лохвицького земства» для порятунку унікальних пам’яток. 

Сергій Стуканов: Що цей статус дає школам?

Ольга Герасим’юк: Цей крок відкриває нам подальший переможний шлях. Уже ніхто не зможе сказати, що це щойно виявлені об’єкти, які є нічим. Усі охоронні дошки, які ми виготовили власним коштом, відтепер не просто позначка, а означають, що за пошкодження та мародерство передбачає кримінальну відповідальність. У примітках до статус зазначено «з рекомендацією надати статус національних».Якби у майбутньому можна було б надати їм статусу комплексу, то це б надало їм ще більшого значення. У планах – віднести ці шедеври під захист ЮНЕСКО.

Отриманий статус передбачає також відповідальність місцевої влади. Вони мають дбати про те, щоб ніхто не міг перебудувати чи зіпсувати школи.

Приємно, що як тільки ми повідомили про статус до нас подзвонив голова Лохвицької громади і замовив план реконструкції школи у селі Гаївщина, де має бути дитячий садок. Це наша мрія, споруди повинні жити. Ми хочемо наповнювати світлом нашу українську історичну пам’ять.

Перед цьогорічною зимою ми зібралися у селі Христанівка з журналістами, активістами, селянами і обмотували там школу поліетиленом, аби вітер, сніг, вода не руйнували її. Димар обмотати не змогли, тому вибрали між собою найкращу парасолю і запхали в димар. Думаю, що емблемою нашого сохранного руху буде саме парасолька, як емблема порятунку.

Раніше Полтавщина мала в реєстрі переважно пам’ятники комуністичному, тоталітарному минулому. Коли їх почали руйнувати, то ми взялися заносити до реєстру справжні цінності – лохвицькі школи.

Анастасія Багаліка: Скільки облікової документації потрібно для роботи  з однією такою школою?

Ольга Герасим’юк: Спочатку з’ясовуємо що це була за школа, яке значення мала, хто там працював. Історична довідка, заміри, уточнення, опис усіх деталей, фотографування. Про кожну школу маємо документації обсягом з добрячу книжку. Комплекти облікової документації  на кожен об’єкт виготовила Майстерня архітектора І. Бикова.

Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.