В 2017 році ЄСПЛ винесе рішення про юрисдикцію позовів України по Криму

Лариса Денисенко: Що відбувається з заявами України проти Росії, яка зараз знаходяться в Європейському суді з прав людини? Наскільки мені відомо, таких заяв п’ять. Першим був позов щодо Криму, потім додалися події на Донбасі, ще один окремий позов щодо вивезення груп дітей зі сходу України, потім була заява, яка стосувалася сина Мустафи Джемілєва.

Іван Ліщина: Так, їх п’ять. Перша заява була подана у березні 2014 року і стосувалася анексії Криму. Коли почалися бойові дії на Донбасі до цієї заяви була додана окрема частина, яка стосувалася Донбасу. Потім ЄСПЛ прийняв рішення про розділення цих заяв. Зараз розглядається лише частина про Крим, частина про Донбас не комунікована. Комунікація – це коли суд ставить державам запитання, запити щодо заяв. Такої комунікації наразі не було.

Потім була справа про вивезення дітей-сиріт з інтернатів Донбасу. Вона є, вона комунікована. По ній вже йде процес. Потім була подана заява, яка стосувалася сина Джемілєва. Але за заявою уряду України суд зупинив провадження по справі, оскільки постраждала особа особисто подала заяву і уряд є третьою стороною, яка підтримує провадження по цій справі. Тобто ця заява була, але вона видозмінена. Нагадаємо, що сина Мустафи Джемилєва звинувачують у вбивстві.

Після цього у 2015 році було подано дві нові заяви про нові порушення прав людини в Криму і на Донбасі, що сталися вже після подачі попередніх. Тобто от ми маємо п’ять заяв. Активний процес відбувається по двох справах: перша заява по Криму, і заява по дітях.

Є справи, які подаються окремими людьми про вбивства і тортури на Донбасі. Такі заяви подаються одночасно проти Росії, як країни, яка контролює сепаратистів і проти України, як держави, яка не забезпечила дотримання прав своїх громадян. Так от юрисдикція суду стосовно Росії зараз викликає певні питання. Нещодавно почалося якесь листування між ЄСПЛ і урядом РФ, в якому вони просять суд не комунікувати нових справ і зупинити розгляд цих справ.

Лариса Денисенко: Тобто ЄСПЛ все ж таки комунікує з урядом РФ, коли їм надходять персональні заяви від громадян про порушення їх прав у цьому збройному конфлікті?

Іван Ліщина: Так, звичайно, вони зобов’язані це робити.

Лариса Денисенко: Чи є зауваження уряду РФ у кримській справі? Чи готовий суд в наступному році почати її розгляд?

Іван Ліщина: Розгляд вже відбувається. Але це дуже складна справа, в якій одна зі сторін взагалі намагається довести, що вона не повинна бути стороно по справі. Тобто тут постає питання юрисдикції, тобто чи може суд взагалі розглядати цю справу. Це питання наразі і вирішується. Напевно, що в наступному році відбудеться засідання ЄСПЛ щодо юрисдикції цієї справи.

Напевно, що рішення щодо юрисдикції цієї справи про Крим відкриє шлюзи для інших подібних справ. Оскільки, якщо рішення буде на користь України, як ми сподіваємося, то ще раз доводити те саме в аналогічних справах не доведеться. Натомість справа щодо вивезення дітей, на жаль, дуже вузька, вона стосується конкретної історії, це самий початок війни. Тут не йтиметься про Іловайськ чи Дебальцеве, коли російська агресія набувала більш прямих форм. Тому це рішення щодо юрисдикції не полегшить нам розгляд наступних справ по Донбасу.

Ірина Славінська: В квітні в РФ вирішили не виконувати рішення ЄСПЛ і визнали їх такими, що суперечать конституції. Якого це додає контексту?

Іван Ліщина: Важко передбачити, як саме РФ поставиться до рішень ЄСПЛ у цих справах. По-перше це тривалий процес. Рішення стосовно юрисдикції справ буде у 2017-2018 році. Потім ще кілька років розглядатиметься питання щодо суті справ.

Лариса Денисенко: Що далі робитиме ЄСПЛ у справі щодо Криму?

Іван Ліщина: Після вирішення питання з юрисдикцією суд подасть додаткові запитання до обох сторін. Ми будуємо свою позицію на свідченнях свідків.  І має відбутися процедура перевірки і встановлення фактів. Або від суду приїде в Україну, РФ, а можливо і в Крим місія, щоб перевірити свідчення, або ж свідків треба буде везти до Страсбурга.