Ольга Веснянка: Цим Хакатоном завершується Європейський тиждень сталої енергетики. Яким чином зустрічі активістів, експертів з ІТ-технологій пов'язані зі сталою енергетикою.
Роман Зінченко: Один із викликів української енергетики полягає у тому, що ми на неї дивимось як на щось статичне, монолітне і де відсутня будь-яка можливість прогресу. Наше завдання полягає у тому, щоб продемонстувати, що зусиллями багатьох людей можна досягти великих результатів. Це одна з ідей, яким чином можна громадянину та спільноті впливати на цей сектор. Іноді невеличка програмка може показати шалені втрати енергії. Ми поєднали марафонську витривалість з любов'ю до технічних рішень. На Заході цих людей називають хакерами, тобто людьми, які знаходять нові шляхи. І у свій час був створений термін для марафону створення нового. Це доба чи дві доби, коли ми сконцентровано намагаємось знайти рішення певної проблеми. Цього року народився форма,, коли такі марафони відбуваються в багатьох містах паралельно - в 11 містах. Команди з усієї країни шукають рішень як скоротити споживання, яким чином зробити будинки розумнішими, яким чином стати енергонезалежним.
Анастасія Багаліка: Я так розумію, що 11 міст - це 11 майданчиків, де є достатня кількість спеціалістів, яку можуть цю тему підняти: тему енергоефективності і тему технічної сторони.
Роман Зінченко: У нас є три напрямки по яких ми працюємо: це дод датки та програмні рішення, дизайнерські рішення, які мають стимулювати економити та залізні рішення. Одна з основних ідей, чому ми йдемо у цю сферу - на рівні державної політики бракує роботи зі споживачем
Ольга Веснянка: Сьогодні другий день Хакатону, але, можливо, ви вже зараз бачите перспективні напрацювання. На кого покладаєте сподівання?
Роман Зінченко: Я не хочу бути упередженим до завтрашнього представлення. Команди працюють в таких сферах, як зміна поведінки ( навчальні рішення, додатки, постери). Цікаві проекти у сфері аналізу споживання, робота з лічильниками. Дуже важлива складова також - це об'єднання людей. В енергетиці важливо вийти за межі квартири.
Ольга Веснянка: На вашу думку, на якому етапі зараз стала енергетика, враховуючи останні новини: зміну зеленого тарифу, коли фізичним особам дозволено продати за цим тарифом енергію у мережу. Це реально?
Роман Зінченко: Мені приємно, що вже є люди, які продають електроенергію в мережу. Енергетичне підприємництво є наше завдання. Єдиний спосіб подолання енергетичної монополії - це поява великої кількості малих та середніх підприємств, які працюють у цій сфері, а стала енергетика - це мікс. В Україні є шалений потенціал найчистішої енергії. Я переконаний, що в Україні національною енергетичною ідеєю має стати економія і відмова від надмірного споживання. Нам треба починати від точки найбільших втрат - з будинків. Коли ми говоримо про тарифи та про пенсії, ми забуваємо одну важку річ, ми дуже велику ціну заплатили за дешеву енергію. Минулого року 114 млрд гривень пішло на субсидії енергетичним компаніям. Єдиний нормальний варіант, який дає можливість забезпечити соціально незахищені шари - це варіант живої економіки. В Україні ніколи не було дешевої енергії, вона була дико субсидована в чиюсь кишеню.
Експерт Greencoubator Роман Зінченко розповідає про другий Хакатон, який до 21 червня триває в 11 містах України. На Хакатоні розробляють сучасні рішення у сфері IT-технологій, які дозволять українцям знати, де і як можна заощадити електро- і теплоенергію.
Ольга Веснянка: Цим Хакатоном завершується Європейський тиждень сталої енергетики. Яким чином зустрічі активістів, експертів з ІТ-технологій пов’язані зі сталою енергетикою.
Роман Зінченко: Один із викликів української енергетики полягає у тому, що ми на неї дивимось як на щось статичне, монолітне і де відсутня будь-яка можливість прогресу. Наше завдання полягає у тому, щоб продемонстувати, що зусиллями багатьох людей можна досягти великих результатів. Це одна з ідей, яким чином можна громадянину та спільноті впливати на цей сектор. Іноді невеличка програмка може показати шалені втрати енергії. Ми поєднали марафонську витривалість з любов’ю до технічних рішень. На Заході цих людей називають хакерами, тобто людьми, які знаходять нові шляхи. І у свій час був створений термін для марафону створення нового. Це доба чи дві доби, коли ми сконцентровано намагаємось знайти рішення певної проблеми. Цього року народився форма,, коли такі марафони відбуваються в багатьох містах паралельно – в 11 містах. Команди з усієї країни шукають рішень як скоротити споживання, яким чином зробити будинки розумнішими, яким чином стати енергонезалежним.
Анастасія Багаліка: Я так розумію, що 11 міст – це 11 майданчиків, де є достатня кількість спеціалістів, яку можуть цю тему підняти: тему енергоефективності і тему технічної сторони.
Роман Зінченко: У нас є три напрямки по яких ми працюємо: це дод датки та програмні рішення, дизайнерські рішення, які мають стимулювати економити та залізні рішення. Одна з основних ідей, чому ми йдемо у цю сферу – на рівні державної політики бракує роботи зі споживачем
Ольга Веснянка: Сьогодні другий день Хакатону, але, можливо, ви вже зараз бачите перспективні напрацювання. На кого покладаєте сподівання?
Роман Зінченко: Я не хочу бути упередженим до завтрашнього представлення. Команди працюють в таких сферах, як зміна поведінки ( навчальні рішення, додатки, постери). Цікаві проекти у сфері аналізу споживання, робота з лічильниками. Дуже важлива складова також – це об’єднання людей. В енергетиці важливо вийти за межі квартири.
Ольга Веснянка: На вашу думку, на якому етапі зараз стала енергетика, враховуючи останні новини: зміну зеленого тарифу, коли фізичним особам дозволено продати за цим тарифом енергію у мережу. Це реально?
Роман Зінченко: Мені приємно, що вже є люди, які продають електроенергію в мережу. Енергетичне підприємництво є наше завдання. Єдиний спосіб подолання енергетичної монополії – це поява великої кількості малих та середніх підприємств, які працюють у цій сфері, а стала енергетика – це мікс. В Україні є шалений потенціал найчистішої енергії. Я переконаний, що в Україні національною енергетичною ідеєю має стати економія і відмова від надмірного споживання. Нам треба починати від точки найбільших втрат – з будинків. Коли ми говоримо про тарифи та про пенсії, ми забуваємо одну важку річ, ми дуже велику ціну заплатили за дешеву енергію. Минулого року 114 млрд гривень пішло на субсидії енергетичним компаніям. Єдиний нормальний варіант, який дає можливість забезпечити соціально незахищені шари – це варіант живої економіки. В Україні ніколи не було дешевої енергії, вона була дико субсидована в чиюсь кишеню.
