Про взаємозв`язок культурної реформи з фінансовою та судовою, культурні ініціативи громадянського суспільства, а також про літературні тенденції, котрі виявив цьогорічний Форум й чому політики не зацікавлені в зростанні культурних потреб виборців — говоримо з гостею.
Лариса Денисенко: Як змінюється культурна політика України, на ваш погляд?
Олександра Коваль: Бездіяльність у культурній політиці — це і є культурна політика, як на мене. Адже всі зусилля, зокрема і уряду, були направлені на те, щоб нічого не відбувалося. Ознайомившись із директивами Європейського Союзу, стає зрозумілим, що якщо не розвиватиметься культура, не розвиватиметься й економіка. Не впевнена, що це зрозуміле нашій верхівці влади.
Лариса Денисенко: Чому уряд залишається глухим до активності та ініціативності суспільства?
Олександра Коваль: Мені здається, що культура не з’являється від того, що і як скаже уряд. Мистецтво не народжується з наказу. Але все ж підтримка йому потрібна. Люди при владі дуже освічені і вони розуміють, що освітні та культурні ініціативи призводять до підвищення якості думання, а критичне мислення їм не вигідне.
Для того, щоб відбувалися зміни, вони мають бути системними. Моя приятелька Олеся Островська-Люта каже, що не виключено, що зміни у культурі почнуться із судової реформи. Люди мають бути захищеними, бути впевненими, що їх не засуджуватимуть за культурну позицію.
Більше того, має бути належне фінансування культурної сфери. Зараз до парламенту внесено законопроект про створення Інституту книги. Це перенесений приклад досвіду Польщі на наш ґрунт. Такий інститут скерований на промоцію польських книг закордоном та всередині країни. До того ж він займається підтримкою бібліотек, створення різних програм.
Лариса Денисенко: Які тенденції можна спостерігати на «Форумі видавців» цьогоріч та чого чекати від 2016-го?
Олександра Коваль: Насправді, я зрозуміла, що я вже не розумію, що відбувається у літературному процесі. Цей рік є переломним. Люди хочуть читати не тільки бестеллери, нішові потреби також зростають і видавництва спроможні їх задовольняти. Спостерігається тенденція камерності: багато авторів задовольняються аудиторією із кількох читачів і не ставлять собі за мету розширювати це коло. Я не спостерігаю в Україні появи великих романів.