Про можливі наслідки таких дій для екології регіону говоримо з екологом Олексієм Василюком та головою незалежної профспілки гірників Михайлом Волинцем.
Євген Павлюковський: До моменту захоплення території російськими бойовиками, якою була шахта «Юнком»?
Михайло Волинець: Шахту закрили у 2002 році. Тоді побудували спеціальну насосну станцію, щоб викачувати воду на поверхню і відслідковувати рівень радіоактивного забруднення. Якщо викачку воду припинять, то виникне ще одна проблема, адже поруч розташована ще одна неробоча шахта «Олександр-Захід». На її території у свій час стався втік монохлорбензолу. У результаті цього загинуло троє шахтарів і близько 200 шахтарів моментально отримали інвалідність.
Шахтові води не просто отруйні, вони засолені. Не можна припиняти викачувати воду, бо через півроку вона вийде на поверхню і потрапить до річки Сіверський Донець.
Сергій Стуканов: На телефонному зв’язку маємо еколога Олексія Василюка. Наскільки небезпечним для екології Донбасу є потрапляння підземних вод з цих шах до вод Сіверського Донця?
Олексій Василюк: Захоплених шахт дуже багато. Усі вони пов’язані між собою дренажними конструкціями. Ніхто не може сказати на скільки яка з шахт затоплена вже станом на сьогодні. Перебої з енергопостачанням, які там відбувалися у різний час, означають припинення відкачування води і як наслідок – підтоплення.
Говорять, що затоплення шахт створює проблему для їхньої майбутньої експлуатації і досі рідко згадують про екологічні наслідки. Шахтові води з глибоких прошарків земної поверхні піднімаються вище і можуть потрапити у ґрунтові води або у поверхневі. Затоплення однієї шахти призводить до затоплення і інших шахт.