Фото: dengi-info.com
Андрій Герус, екс-член Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, каже, що така схема вигідна приватним компаніям, що хочуть продати вугілля за якнайвищою ціною.
Лариса Денисенко: Міністр схвалив законопроект депутата Михайла Бондаря, який пропонує внести до держбюджету на поточний рік 1 млрд грн на підтримку шахт, що нині працюють. Пан міністр висловлювався за скорочення 11 шахт, приватизацію 15 та залишення за державою 7 шахт. Тобто на 7 шахт буде виділено фактично у 2.5 рази більше фінансування, ніж на всі існуючі шахти у 2015 році. Як ви це прокоментуєте?
Андрій Герус: Це якась дивна і непослідовна політика держави. Попередній міністр казав, що будемо робити шахти ефективними так, щоб вони могли працювати без державних дотацій. Тепер позиція інакша — потрібно багато дотацій. Крім того, його позиція у тому, що необхідно в ціну електроенергії закласти дороге вугілля за формулою: ціна вугілля в Роттердамі + доставка в Україну.
Ми повинні розуміти, що питанням шахт та шахтарів завжди спекулюють. 90% ринкового вугілля в Україні — це приватні компанії, які добувають та продають його за завищеними цінами і ще й хочуть якоїсь підтримки від держави.
За останні 7 років дотації у вугільній галузі склали понад 300 млрд грн. Однак шахти в нас не стали більш ефективними чи прибутковими. У нинішній ситуації із великою корупційною складовою у галузі дуже сумніваюсь, що хоча б мала частина дотацій дійде на підтримку шахтарів та шахт.
Варто пам’ятати, що перед шахтарями є велика заборгованість по зарплатні, але вона виникає не тому, що держава не виділяє грошей, а тому, що вони по дорозі застрягають по якихось підприємствах, як наприклад, «Вугілля України».
Андрій Гарасим: Поясніть формулу обрахунку ціни на вугілля та на скільки вона відрізняється від собівартості?
Андрій Герус: Я б пропонував відійти від поняття собівартості, адже кожен може розраховувати її по-різному.
Що входить у цю формулу? Це, власне, ціна вугілля в порту Роттердаму. Вугілля зазвичай їде з Колумбії чи з Північної Америки в Європу. За цією формулою передбачається, що вугілля з Роттердаму нібито їде в Україну, перевалюється в порту і потім прямує на станції теплової генерації. Так рахує формула і так закладається в тарифах на електроенергію.
Але по факту ми розуміємо, що наше вугілля ні з якого Роттердаму не їде, а добувається в Дніпропетровській, Донецькій чи у Львівській області. Це є наше внутрішнє вугілля. Оскільки доставки вугілля з Роттердаму не відбувається, то і ставити її в ціну на електроенергію просто не логічно. Якщо ціна в Роттердамі — 45 дол., то доставка коштує ще близько 15 дол. Тобто, сумарне завищення тарифів складає понад 30%. Це вигідно тим приватним компаніям, які хочуть продавати вугілля за якнайвищою ціною.
Андрій Гарасим: А що це за компанії?
Андрій Герус: Це, перш за все, компанія ДТЕК Ріната Ахметова, тому що вона контролює фактично 85% ринкового вугілля України.
З часом ми можемо дійти до того, що вугілля буде суттєво дорожчати, адже дорожчає індекс в Роттердамі. Плюс гривня може девальвувати. І якщо ще враховуватимемо доставку з Роттердаму в Україну — тарифи продовжуватимуть зростати і споживачі сплачуватимуть за необґрунтованою ціною.
Андрій Гарасим: Ось ці 30% різниці вже закладено в тариф?
Андрій Герас: Вони почались закладатись в тариф з 1 травня. Для бізнесу, промислових споживачів тарифи зросли на 5.5%. Передбачено, що тариф продовжуватиме зростати для них з 1 липня та з 1 жовтня. Сумарно — це 12%. Для населення передбачається ріст тарифів з 1 вересня на 25%.