В Україні стан водної безпеки катастрофічний, — Ромащенко

Гість «Громадської хвилі» — Михайло Ромащенко, директор Інституту водних проблем і меліорації, доктор технічних наук, професор академік Національної академії аграрних наук України.

Василь Шандро: Пан Михайло презентував концепцію водної безпеки в Україні в умовах змін клімату. Давайте розпочнемо з термінології — що означає водна безпека?

Михайло Ромащенко: Проблеми води та забезпечення нею в масштабах Землі — ключова проблема. Сьогодні 70% водних ресурсів, котрі використовуються, витрачаються на виробництво продовольства, тоді як більше мільярду людей на Землі страждають від недоїдання. Продовольча проблема людства — одна із головних і нині вона не може бути повністю вирішена, адже для його виробництва не вистачає води.

Є така всесвітня організація «Глобальне водне партнерство», котра сформувала водне бачення, згідно з яким альтернативи безпечній водній планеті для людства не існує. Глобальна водна безпека складається із кількох аспектів: водна безпека і продовольство, водна безпека і промисловість, сільське господарство, енергетика, водна безпека і екологія, водна безпека домогосподарств та інші.

Василь Шандро: Тобто якщо є альтернативні джерела енергії, то для води альтернативи немає?

Михайло Ромащенко: Єдине, що ми можемо розглядати у перспективі, це опріснення, але нині ці технології достатньо дорогі.

Якщо говорити про Україну, ця проблема в такому аспекті не поставала. У минулому році разом з «Глобальним водним партнерством» ми провели перші національні водні діалоги. Впродовж них спробували переосмислити бачення водної безпеки для України. Наразі у нас не розроблена і не прийнята на загальнодержавному рівні водна стратегія України. Цей документ має розроблятися і його метою має бути досягнення хорошого стану водної безпеки.

Якщо враховувати критерії, що ними користується світова спільнота, то стан водної безпеки в Україні є катастрофічним. Це і не достатній рівень законодавчого забезпечення, і практично повна відсутність інвестицій у водні технології, недотримання існуючого законодавства.

Сьогодні відбувається перехід на інтегроване  управління водними ресурсами за басейним принципом. У всьому світі інтегроване управління передбачає створення водних парламентів, рад і басейнових управлінь, котрі здійснюють реалізацію. Ми спромоглися на прийняття закону, в якому функції басейних рад підпорядковані виконавчому органу влади, чого немає у всьому світі. Тобто той, хто має контролювати, підпорядкований тому, хто виконує.

Василь Шандро: Відсоток води, яку ми використовуємо у побуті, великий?

Михайло Ромащенко: Невеликий, це не більше 5% від загального користування.

Василь Шандро: Яка ситуація із якістю води?

Михайло Ромащенко: Я сказав, що катастрофічний стан водної безпеки в цілому, а що стосується питного водопостачання — стан незадовільний. І тут є кілька складових. По-перше, в Україні чітко відслідковується тенденція, що ми переважно п’ємо воду з поверхневих водних джерел. Підготовка цієї води здійснюється, як правило, на очисних спорудах, які побудовані дуже давно, і коли вони тільки споруджувались, вода була більш якісна, ніж сьогодні. Тому нині споживаємо воду невисокої якості. До того ж, продовжуємо постачати воду по дуже старих мережах, де є багато можливостей забруднення на шляху транспортування.

Якщо говорити про стан забезпечення водними ресурсами в Україні в цілому, ми знаходимося на передостанньому місці в Європі по запасах придатних до споживання вод.