У студії Громадського радіо – Мирослава Мудрак, мистецтвознавиця з США.
Лариса Денисенко: Розкажіть, будь ласка. про що ваша книга «Нова ґенерація» і мистецький модернізм в Україні».
Мирослава Мудрак: Я писала цю книжку, аби зібрати важливі події творення модерністського руху в Україні. Мені хотілося не просто розповісти про творчість окремих мистців, а показати контекст цієї творчості, який моментами був дуже різним. З цього контексту виростало покоління митців рівних європейським художникам. Але не можна було зрозуміти як розвивався цей контекст, чому розвивався. Були окремі монографії про діяльність окремих митців, але не було однієї історії про цей період.
Мета моєї книжки – аби молодше наукове покоління читало про цей загальний образ і знаходило теми для власних досліджень.
Лариса Денисенко: Як можна схарактеризувати цей широкий образ? Яким був тодішній модернізм?
Мирослав Мудрак: Хотіла, би читач зрозумів, що те, що ми називаємо модернізмом, на цих теренах еволюціонувало дуже плідно і органічно у 1910-20 роках. Наприклад, журнал «Нова генерація»,видавався у 1927-30 роках. У ньому відчувається завершення цих двох декад, де українські художники почували себе на рівні з європейськими і не шукали чогось питомо українського, аби ізолювати чи диференціювати себе від світського мистецтва. Навпаки, вони органічно розвивали своє мистецтво на цьому терені.
Від італійських митців тоді черпали натхнення і українці, і росіяни. Але українських мистців тієї ери відрізняє від російських те, що прагнення до майбутнього у них не було утопічним. Воно уявлялося спільно з народністю та національністю. Після революції 1917 року все приверталося до майбутності України.
«Нова ґенерація» і мистецький модернізм в Україні» – найґрунтовніше дослідження українського панфутуризму в широкому мистецькому контексті.