«Громадське радіо»
Гостею ефіру є Вероніка Мовчан, експертка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
Наталя Соколенко: Думаю, варто нагадати, що таке зона вільної торгівлі та те, які були перспективи, що вона запрацює між Україною та Європейським Союзом.
Вероніка Мовчан: Зона вільної торгівлі з Європейським Союзом (як і будь-яка зона вільної торгівлі) передбачає безмитний режим торгівлі. Хочу одразу зазначити, що безмитний режим торгівлі з Росією та іншими країнами СНД Україна мала вже з 1992-96 року. Задум, який був із самого початку, в тому, що Україна матиме зони вільної торгівлі і з північним сусідом, і з західним, а це дозволить їй активніше розвиватися та залучати інвестиції, щоб задовольняти потреби обох великих ринків.
Не так сталося, як гадалося. Росія сказала, що якщо Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС, вона закриє для неї свій ринок. Митний союз — це трохи інше. Він передбачає створення наднаціональних структур і формування, в тому числі, торгівельної політики. Тобто Україна тоді б втратила суб’єктність у формуванні цієї політики. Зараз вона таке право має, бо зона вільної торгівлі з ЄС не передбачає втручання у торгівельну політику щодо інших країн. Зона вільної торгівлі з СНД зберігається, однак вже без Росії.
Чому ми говоримо не просто зона вільної торгівлі з ЄС, а поглиблена і всеохоплююча? Тому що там, крім класичного блоку, є величезний пласт гармонізації законодавства в економічній сфері, який покращить не лише торгівлю з ЄС, а й бізнес-інвестиційний клімат в Україні.
Любомир Ференс: Європа зацікавлена в українському ринку, щоб продавати тут свої товари.
Вероніка Мовчан: Європейські товари так, але казати, що Європа зацікавлена в Україні як у ринку — трішки перебільшення. В ЄС частка торгівлі з Україною складає близько 1%. Це, звісно, більше, ніж з Молдовою, Грузією, але все одно треба розуміти, що поки Україна набуде такої економічної ваги, щоб стати цікавим партнером — треба ще працювати і працювати. Звичайно, будь-який ринок важливий, пріоритетний, але для Європи Китай, США і та ж сама Росія є більш цікавими партнерами. Також вона зацікавлена у тому, щоб на кордоні із нею був сусід, котрий розвивається, не створює проблем, а навпаки підсилює її економічну спроможність.
Наталя Соколенко: То ж які були перспективи напрацювання цієї зони вільної торгівлі України з ЄС?
Вероніка Мовчан: Що бачилося? В короткостроковій перспективі бачили незначний виграш через скасування мит. Очікувалося, що із цього виграє харчова та легка промисловість, де найвище мито в ЄС. З іншого боку, найбільший поштовх давали зміни регуляторного клімату — суттєве зменшення нетарифних бар’єрів, пов’язаних зі стандартами, внутрішнім врегулюванням, адмініструванням митниці тощо. Це те, що очікувалось.
Наталя Соколенко: А яким є результат?
Вероніка Мовчан: Що ми бачимо зараз? По-перше, дуже важко сказати, що от 1 січня запрацювала зона вільної торгівлі, а до цього нічого не було. Насправді, це не так, тому що два роки тому ЄС надав автономні преференції Україні. І вони, фактично, повторюють той перший рік зони вільної торгівлі, який ми мали в 2016 році. Тобто наші експортери вже майже три роки прожили за умовами безмитного режиму з ЄС для більшості товарів.
Наталя Соколенко: Але прийшли квоти замість мит.
Вероніка Мовчан: Прийшли тарифні квоти. Це не заборона везти щось, а інструмент часткового відкриття ринку. На певний обсяг ми маємо безмитну торгівлю, а далі — маємо той режим, який існував завжди.
Єдине, що є ввізне мито на певні види товарів. Вони є досить високими, що робить цей експорт менш привабливим. Але вони такими і були, нічого не змінилося.
ЄС запропонував в рамках додаткових автономних преференцій розширити обсяг кількості товарів в рамках тарифних квот та пришвидшити скасування ввізного мита на певні товари із тривалими перехідними періодами. Поки що це розглядається Європейським Союзом і офіційних заяв немає.
Любомир Ференс: Для великого виробника центральним питанням є те, які справи на митниці: як це відбувається, чи досі потрібно платити хабарі. Яка нині ситуація?
Вероніка Мовчан: Суттєвого прогресу на митниці поки що не відбулося.
Любомир Ференс: Тобто все залишилось на папері?
Вероніка Мовчан: Я не впевнена, що все залишилось на папері, але й сказати, що ситуація суттєво покращилася, теж не можемо. Митний кодекс прийнято, але питання у його правильній імплементації. Наприклад, та сама митна вартість — як вона розраховується: за контрактом чи все ж використовуються при цьому інші заходи?
До того ж, у серпні було запроваджено так зване Єдине вікно на митниці, яке мало б спростити ситуацію. Останніми місяцями його почали активніше використовувати, але там є нормативні обмеження, тому що прийняли одне рішення, однак залишився великий пласт у законодавстві, який ще треба змінити.
Любомир Ференс: Чому такі великі компанії, як, до прикладу, IKEA не можуть зайти в Україну?
Вероніка Мовчан: Це питання не лише перетину кордону, а й конкуренції на ринку, простоти отримання всіх дозволів.
Любомир Ференс: Але погодьтеся, що H&M українці купували б. Та й IKEA також.
Вероніка Мовчан: В Україні є багато представників інших марок, які б не хотіли, щоб тут з’явилися ці компанії.
А загалом, для мене реформи, які мають відбутися, — це не зниження мита чи гармонізація стандартів (хоча це дуже важливо), а підвищення довіри до судової системи.
Наталя Соколенко: Наступає Новий 2017 рік і хочеться почути ваші експертні висновки стосовно року дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.
Вероніка Мовчан: Прогрес є. ЄС — це нині найбільший торгівельний партнер України, частка якого зростає. Експорт у ЄС, за даними Держкомстату, зріс на 2.4% за 10 місяців цього року. Зараз найбільша динаміка спостерігається стосовно експорту соняшникової олії та товарів машинобудування. В цілому, український експорт впав майже на 9%.