Галина Бабій: Ви себе називаєте фанк, рок, блюз ватага. Чому ватаги? І чим вона відрізняється від банди, гурту?
Анна Салій: Насправді, це піар хід. Коли ми контактуємо з радіостанціями і в темі листа вказуємо нашу назву, думаю, це звучить цікавіше.
Тетяна Трощинська: Адже таким чином ви робите заявку на широкий жанровий спектр. Це вимагає певної спеціалізації.
Микола Шпаковський: Але не завжди людина, яка закінчила музичну школу займається музикою.
Тетяна Трощинська: Скільки років ви існуєте як ватага?
Микола Шпаковський: У новому складі ми існуємо від кінця лютого цього року. А в старому почали ще в 2008 чи 2009 році.
Галина Бабій: Ви маєте серйозну філософську освіту. Чому ви вирішили присвятити себе виступам у гурті?
Микола Шпаковський: Я закінчив психологію. А психологія — це завжди про людину і для людини. Будучи на навчанні в Польщі я почав цікавитись українською літературою, українською музикою. Я писав вірші. Мій сусід по кімнаті показав кілька акордів на гітарі. І я почав ці слова переробляти на музику.
Галина Бабій: Отже, ви прийшли до того, що утворився гурт «Шафа Шамана», але у вас, здається, є така збірка. Ви спочатку почали писати тексти? Це вірші? Лірика?
Микола Шпаковський: Це різні тексти. Там багато соціалки. Лірика само собою. Музика є надбудовою над тими словами, тому що текст з музикою легше сприймається, легше слухається.
Галина Бабій: Що для вас зараз головне: виступи наживо чи робота у студії?
Микола Шпаковський: Виступи наживо. На жаль, цього року ми не встигли подати заявки, тому не потрапили на фестивалі. Зараз ведуться перемовини за виступи в київських клубах та клубах Західної України.
Галина Бабій: Аню, розкажіть нам, чим ви займаєтесь? Чому ви на жіночі плечі взвалили цю ватагу?
Анна Салій: Я хочу, щоб української музики у нашому просторі було більше. Я працюю з радіостанціями. Пісні гурту вже ротуються на 20-ти станціях.
Галина Бабій: Ви платили гроші за ротацію?
Анна Салій: Ніколи. Це мало б працювати в іншому ключі — мали платити б музикантам. Існує думка, що радіо закрите для української пісні, але я б радила всім музикантам надсилати свої пісні. Станції теж хочуть грати якісну українську музику.
Галина Бабій: Що ви вкладаєте у поняття якісна?
Анна Салій: Коли ти чуєш цікаві нестандартні акорди. Вона має мати душу та щирість, професіоналізм, голос, який буде запам’ятовуватись.
Галина Бабій: Ви з кимось займалися вокалом чи ви просто стаєте і співаєте?
Микола Шпаковський: Я колись ходив у сільський хор. Ми ходили щедрувати, колядувати. Чи я вмію співати чи ні, не мені судити. Я знаю, що є люди, які набагато краще співають. У мене є улюблені композиції, які я вмикаю і намагаюсь дотягнути ті ноти, які виконавці добре співають.
Галина Бабій: Як відбулося фестивальне літо?
Микола Шпаковський: Подія, про яку можна сказати, що це фестиваль — «АРТ – ДВІР» Бучача. Там є люди на місцях, які дуже зацікавлені в культурному розвитку свого суспільства. На більшості фестивалях ми не виступали, тому що напрацьовували матеріал, шліфували записи. Щодо культурного життя в Тернополі скажу так, ініціативна група у нас є і ми проводили 6 разів збір для АТО.
Галина Бабій: А чи ви не їздили в зону АТО з концертами?
Микола Шпаковський: Зараз йдуть переговори за Маріуполь. 18 – 20 вересня буде Червона Рута у Маріуполі. Також у Коломиї є такий фестиваль «Арт – Візія», який проходитиме у квітні.
Галина Бабій: Вже назбирали пісень на дебютний альбом?
Микола Шпаковський: Є 9 пісень, які ми граємо на сцені. Але є люди, які випускають сингли.
Галина Бабій: Назвіть решту вашої ватаги.
Микола Шпаковський: Барабанщик Олег Грубий, Андрій Яхніцький та Ігор Харченко.