«Громадське радіо»
Андрій Куликов: Переконайте наших читачів, що варто завантажити, або придбати цю книжку.
Тетяна Ковтуневич: По-перше, це результат дворічної нашої роботи над проектом «Майдан: усна історії». По-друге, це менше десяти відсотків тих історій, які ми змогли записати за цей час. В кожній цій історії ми з десь вісімдесят сторінок вибрали п’ять, які були найцікавішими. Думаю, що людина, котра ознайомиться з цією книжкою, може змінити або підтвердити свої уявлення про події 2014-2015 років.
Анастасія Багаліка: Багатьом людям навіть важко приходити в ці місця, а як читати про ці події?
Тетяна Ковтуневич: Важко читати, важко записувати і працювати над цими матеріалами. Ми їх передивляємося по декілька разів, адже потрібно записати, розшифрувати, потім відібрати те, що ми хотіли би додати до книжки, відредагувати і вже перечитати остаточний варіант.
Є такі історії, які читаєш, і кожного разу сльози навертаються. Кажуть, що від цього треба захищатися. Є дуже багато порад психологів, про те, що потрібно професійно відсторонюватися. І хоч вже два роки минуло, але воно все одно ще таке живе й відкрите, і тому байдужим не можна бути.
Та люди читають, і є попит. У нас була вже друга презентація нещодавно. Люди кажуть, що із задоволенням хотіли би її мати. Правда, вона вийшла не дуже великим тиражем — 1 тисяча примірників.
Андрій Куликов: Чи є бажання в перспективі видати ці історії аудіо-диском?
Тетяна Ковтуневич: Думаю, що в майбутньому це буде, але не так швидко. Адже потрібно фінансування, але ми потихеньку це все робимо. Також ми продовжуємо збирати матеріали, хочемо відкрити архів. Паралельно працюємо над створенням архіву усних свідчень в Інституті національної пам’яті. І хочемо ще копію цього архіву зберігати за кордоном.