Зображення сайту pep.org.ua
Говоримо про Реєстр національних публічних діячів, який покликаний протидіяти відмиванню коштів з держави через міжнародні та українські банківські установи. Гість студії — керівник проектів «Центру протидії корупції» Андрій Шуран.
Ілона Довгань: Розкажіть детальніше про реєстр національних публічних діячів.
Андрій Шуран: Реєстр вже містить інформацію про більше ніж 10 тисяч публічних діячів і їх родичів. Це стосується не лише політиків. В Україні існує закон про запобігання та протидію легалізації коштів. У 2014 році до нього були внесені зміни відповідно до міжнародних стандартів. Наші політики не дуже хочуть, щоб їхні транзакції моніторилися, але це є вимогою світової організації FATF, членом якої є і Україна. Нам вдалося це зробити лише після Революції Гідності, у жовтні 2014 року.
Список розпочинає Президент України, працівники його адміністрації, Кабінет міністрів, працівники ОДА, судді та інші.
Ілона Довгань: Це може стосуватися людей, які є поза політикою, наприклад, шоуменів?
Андрій Шуран: Ключовим є те, що людина має якось бути пов’язана з політикою. Вона має мати доступ до коштів державного бюджету і мати повноваження ними розпоряджатися.
Ілона Довгань: Яка саме інформація міситься у реєстрі?
Андрій Шуран: На сьогодні з 10 тисяч осіб, 6 тисяч — прямо підпадають під критерії, а 4.5 тисячі — це їх родичі. У нас є вузький і розширений профіль.
Першим етапом був збір вузького профілю: прізвище, ім’я, по-батькові, дата народження, посада. Зараз нашим основним завданням є розробка широких профілів. Кожного місяця ми беремо 10 людей і починаємо їх «розкручувати» — дивитися якими компаніями і статками вони володіють.
Ілона Довгань: А яким чином ви можете дізнатися про тих, з ким немає прямих родинних зв’язків?
Андрій Шуран: З коханками справа складніше. Але якщо, наприклад, якийсь депутат робить директоркою кількох своїх фірм одну й ту ж людину, то попорпавшись в інтернеті щодо них вже можна зробити певний висновок. Якщо ці фірми зареєстровані закордоном, то за невелику суму грошей можна відкрити ці реєстри, отримати інформацію про власників і директорів. Потім всіх цих людей можна опрацьовувати.
Ілона Довгань: А яким чином можна довести, що це був факт відмивання коштів з держави?
Андрій Шуран: Наприклад, у Клюєва був такий завод, який називався «Укрпідшипник». У Верховній Раді він був головою певного комітету і через державу, через «Укрексімбанк» він надавав кредити цьому заводу. Фактично це є відмивання коштів. Але схем крадіжки коштів з держбюджету існує безліч.
Ірина Соломко: Але ця система є корисною лише тоді, коли банки нею користуються. Чи є успіхи в цьому напрямку?
Андрій Шуран: Ми говоримо не лише про банки, а про будь-які фінансові установи. А українські фінансові установи зараз зобов’язані моніторити всіх публічних діячів, згідно з законодавством. Якщо ця людина є публічним діячем, то їй має бути присвоєно ступінь високого ризику. Якщо буде виявлено неспівпадіння руху коштів з фінансовим станом цієї особи, то цьому буде приділено відповідну увагу. Клієнта про те, що він є особою підвищеного ризику, банки не повідомляють.
Наш сайт домовний. Ми орієнтувалися при його створенні і на західні банки, через які теж відбувається відмивання коштів. Сьогодні у нас є певні напрацювання з фінансовими розвідками декількох країн. Вони зацікавлені в тому, щоб донести цю інформацію до фінансового сектора цих країн. Вся інформація є відкритою, зайти і подивитися може кожен.
Ілона Довгань: Якщо банк має справу з клієнтом підвищеного ризику, то куди він має повідомити і що йому буде, якщо він не повідомить про це?
Андрій Шуран: Про таких клієнтів банки мають повідомляти до державної служби фінансового моніторингу. В іншому випадку можуть бути серйозні штрафи: від 1% статутного капіталу до позбавлення ліцензії.
Зараз завдяки електронному декларуванню, буде легше моніторити фінансові потоки, адже в закон про декларування повернули поняття близьких родичів.
Ірина Соломко: Чи відчуваєте ви зараз слабкі місця в законі про електронне декларування?
Андрій Шуран: Наскільки мені відомо, всі слабкі місця з закону виключені. Але в процесі роботи, я впевнений, з’явиться більше розуміння того, що і як посадовці можуть приховувати.
Ірина Соломко: Хто займається аналітикою?
Андрій Шуран: У нас є спеціальний аналітичний відділ, а також ми плануємо залучати інших аналітиків для цієї роботи. Наразі у нас працює 15 людей і це все відбувається за гроші міжнародних донорів.
Ірина Соломко: Це постійно буде за гроші міжнародних донорів?
Андрій Шуран: Ми сподіваємося, що так. Проекту є куди розвиватися.