Пояснював історик, викладач, директор спеціалізованої авіаційно-технологічної школи № 203 Святошинського району Києва, учасник російсько-української війни Андрій Мельник.
Андрій Мельник: Більшість моїх університетських друзів пройшли війну. Олександр Скиба, останній командир оборони ДАП — мій студентський друг. Ми проходили разом навчання перед відправленням в АТО з учителем історії, старшим від мене на 20 років. На фронті побували і є нині досить багато вчителів історії.
Андрій Мельник: Коли чую, особливо від батьків, що не треба травмувати дітей розповідями про війну, Голодомор, хочу дати просту відповідь: не треба ховати дітей від життя, ви не заховаєте їх від реальності. Інше питання: це все потрібно аналізувати, підходити до цього зі здоровим глуздом. Історична наука у школі — це підготовка до життя у реаліях своїх держави та народу.
Я завжди пояснюю дітям історію радянського періоду. Ми бачимо певну ностальгію за тим часом у тих, хто у ньому не жили. Від своїх старших рідних вони чують про безоплатні квартири, лікарні, освіту, гарантоване працевлаштування. Я постійно нагадую їм, що ніяких «солодких» брєжнєвських і горбачовських часів не може бути без страшних сталінських. Не ведіться на солодку пастку. Сьогодні навіть серед інтелектуалів є ідея про «прекрасний» комуністичний проєкт, який чомусь провалився. Він не був прекрасним, він був кривавим.
Андрій Мельник: Ми живемо у період, коли для людей важливими мають бути інформаційна грамотність та уміння аналізувати інформацію, визначати оцінні судження, виокремлювати фейки. Значна частина суспільства не готова аналізувати сучасні інформаційні потоки. Ці люди звикли довіряти ЗМІ, автоматично перенесли цю довіру на соціальні мережі. Коли йдеться про події війни, намагаюся без емоцій пояснити, що саме відбувалося. Ми — покоління свідків війни. Моє слово свідка набагато важливіше, ніж те, що ви прочитали десь.
Андрій Мельник: Я маю можливість читати фахову англійську та англомовну літературу. Це мені приносить задоволення. На війні мене запитували про те, що буде далі. Люди у підрозділі були з різними освітами: від художника до комбайнера. У нас військо старих лейтенантів та молодих генералів. Ми з ними говорили й про всесвітню історію, і про те, що відбувається в Україні. Головне питання, яке чув від них: а перемога для нас де? На нього відповіді нема досі. Це парад у Донецьку, Севастополі, Сімферополі, у Москві? Де та перемога? Де кінець війни? Ми його не бачимо.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS