«Громадське радіо»
Володимир Горбач з Інституту євроатлантичного співробітництва аналізує причини, з яких в Україні зростає підтримка ідеї вступу до НАТО, розповідає про відмінності, наявні у країнах альянсу щодо власності на підприємства, що працюють на потреби оборони, порівнює бойову потугу збройних сил НАТО і Росії у відповідь на заяви російських теоретиків про повну перевагу військ РФ над імовірним противником.
Анастасія Багаліка: 43% українців, щоб Україна вступила НАТО — це доволі високий відсоток.
Володимир Горбач: Так, доволі високий, але були й більші. От навіть нещодавно, у вересні, фіксували більше 50%. Думаю, що тут ми маємо справу з особливістю проведення опитування. Порівнювати треба хто за, а хто проти. Якщо тих, хто проти теж менше, ніж раніше, то, очевидно, що це питання особливості проведення опитування.
Андрій Куликов: І це опитування не включає в себе тих, хто перебуває на окупованих територіях.
Володимир Горбач: Звісно. Це само собою.
Анастасія Багаліка: Вчора Міністерство оборони заявило, що Україні ще рано вступати в НАТО, і поки що мова йде про співробітництво, а не інтеграцію. Це була офіційна позиція міністерства оборони.
Володимир Горбач: Це офіційна позиція і української держави, її політичного керівництва. Раніше підхід до цього питання відрізнявся. За часів Віктора Ющенка були офіційні звернення трьох представників влади: Президента, прем’єра та спікера перед Бухарестським самітом про те, що Україна просила альянс про надання Плану дій щодо членства.Тобто якщо раніше офіційний точкою зору було те, що ми повинні просити план дій, його виконувати протягом року, а потім вже прости прийняти нас до НАТО. А тепер президент Порошенко каже, що ми не будемо просити про членство аж до того моменту, поки не будемо до цього готові.
А отримати цей офіційний план дій щодо членства під час війни з Російською Федерацією, яка наполягає, що вона проти членства України в НАТО і частково навіть пояснює причини, не можливо. Просити зараз про членство було би просто не по-партнерські по відношенню до самого НАТО —це означало би поставити в незручне становище наших західних партнерів.
І зараз ми використовуємо приховану тактику. Звісно, що вона не є прихована повністю, тому що всі знають, і про це пишуть в наших офіційних державних документах, але ми не вживаємо це, як форму політичного тиску на наших західних партнерів . Сподіваюсь, що це носить тимчасовий характер на період війни з Російською Федерацією.