Громадське Радіо
У студії “Громадського Радіо” лауреат трьох Оскарів, американський режисер Марк Джонатан Гарріс і продюсер фільму Пітер Борисів.
Ірина Славінська: Звідки з’явився інтерес до цієї теми і як взагалі виникла ідея фільму?
Марк Джонатан Гарріс: До мене звернувся Олесь Санін, український співрежисер цього фільму. Він шукав західного партнера, тому що вважав, що потрібна людина ззовні, яка би донесла до західної аудиторії те, що він хотів сказати.
Пітер Борисів: Я знаюсь із Саніним близько 15 років. Ми хотіли знайти спосіб розказати події на майдані світу, а не українцям. І щоб добитися до світу нам треба було дуже кваліфікований американський голос. І у документальному кіно Марк є найбільш шанованим.
Ірина Славінська: Давайте повернемося до цієї ідеї про переклад історії українського майдану. Про те, як найбільш ефективно донести цю українську історію світу. Чиїми голосами доноситься ця історія до світового глядача?
Марк Джонатан Гарріс: Ми шукали людей, чиї життя були перетворені цією війною. Тих людей, які брали участь у майдані, а потім пішли на фронт воювати із росіянами. Мене цікавить, як значущі соціально-політичні події перетворюють життя звичайних людей. І багато із фільмів, які я зняв, вони саме із цим пов’язані. Тому я шукав таких людей для того, щоб показати не тільки, як події перетворюють людей, а як люди перетворюють свої життя, у зв’язку із цими подіями.
Ірина Славінська: Звідки походить ваш інтерес до теми майдану та війни в Україні? Все ж таки США – не сусідня з Україною країна.
Марк Джонатан Гарріс: Коли ми почали робити фільм я вважав, що не лише майбутнє демократії в Україні, але і про майбутнє демократії у Європі. Тепер, беручи до уваги нещодавні події у США, я гадаю, що фільм також про майбутнє демократії у Америці.
Ірина Славінська: Ви пам’ятаєте як ви вперше почули про Майдан і Революцію Гідності?
Марк Джонатан Гарріс: У мене є друзі у сполучених штатах, які є українцями. І я почув про події на майдані практично тоді, коли вони розпочалися. Крім того, в інтернеті було багато інформації, відео, і я стежив за цими подіями за мірою їх розгортання.
Ірина Славінська: Петре, чи можна історію про Майдан “продати” американській аудиторії? Чим вона може бути цікавою?
Пітер Борисів: Доля України відбивається на долі цілого світу. Те, що Україна бореться за демократію, правду в репортажах – це є та сама війна, яка йде по цілому світі. Більшовики почали переписувати історію і створювати альтернативну, вони знищували героїв, це від них пішло до нацистів та інших, що вже потім стало межею.
Я був на майдані під час Помаранчевої революції також. І треба визнати, що українці, особливо молоді, піднялися, бо їм було цього уже достатньо. Вони не хотіли так більше жити. І цей приклад розповсюджується по усьому світі. Тому, воно мусить бути цікаво, особливо молодим людям.
Ірина Славінська: Марк говорив, що пройшов усі події майдану разом із своїми друзями, стежачи за стрімом відео, новинним висвітленням цих подій. Кого для роботи над фільмом ви взяли із собою, і пройшли разом з ними цю історію для американського глядача?
Марк Джонатан Гарріс: В документальному кіно, так само як і художньому, дуже важливим є добір персонажів. І ми шукали таку репрезентативну суміш різноманітних людей. Серед героїв нашого фільму – театральний режисер, відеограф, рабин і людина, яка веде радіо-шоу. Це для того, щоб подати різноманітні сторони цих подій.
Ірина Славінська: Чи були персонажі у цьому документальному кіно, які якось особливо вам запам’яталися, або змінили ваш погляд на те, чим була Революція Гідності і чим є війна в Україні?
Марк Джонатан Гарріс: Мене вразили усі люди, які зрештою опинилися у нашому фільмі. Мене вразила їхня глибока прихильність до того, що вони обстоювали. Мені здається, що вони дуже багато означають для того, що роблять американці. Вони також зараз обстоюють верховенство права, демократію і інші подібні речі.
Ірина Славінська: Ви знімали фільми і про Голокост, і про рабство у Америці. Наскільки ці битви за свободу резонують із тим, що ви побачили, знімаючи фільм про українську боротьбу?
Марк Джонатан Гарріс: Перший важливий фільм, який я зробив, був про страйк сільськогосподарських працівників у Каліфорнії, який очолював Цезар Чавас. І від тоді я знімав фільми про людей, які борються за свободу, рівність та демократію. І цей фільм – це продовження втілення тих ідей, якими я переймаюся ціле своє життя.