Ольга Гнатюк: В першому етапі ми відбирали кандидатів до цієї премії з-посеред усіх запропонованих книжок есеїстики, які вийшли у 2015 році у різних українських видавництвах. Кандидатів було чимало, але не так багато, як у попередні роки.
Премія була заснована у 2013 році, була названа іменем Юрія Володимировича Шевельова. Це було зроблено для того, щоб, в першу чергу, нагадати, хто такий Юрій Шевельов. Ця премія вже має свою традицію: зголошувалися різні видавництва, претенденти. І триває вона вже три роки.
Цього року ми мали дуже гарну конкуренцію. На середній етап вийшло три. Олександр Бойченко став переможцем преміії імені Шевельова із книгою есеїв «Більше/менше».
Тамара Гундорова: Одним з трьох номінантів був Василь Махно. У нього вийшов досить урожайний кінець року, він також переможець BBC. Василь Махно — поет, але він так само почав працювати у жанрі есеїв. Збірка його називається «Ровер». Вже жартували, що це «ровер», яким Василь їздить по Нью-Йорку, але насправді — це «ровер», який переносить його в Україну, в його дитинство, волить по дорогах його пам’яті і т.д..
Його есеї — це міст між різними світами : між Нью-Йорком, Нікарагуа, Боснією. І Україна — це Поділля. Він дуже точно описує ці українські місця і присвячує їм цілі єсеї — це Базар, Чортків та інші.
Галина Бабій: Чи є якась фінансова підтримка і цієї премії?
Ольга Гнатюк: Так, підтримка є завдяки Києво-Могилянській бізнес-школі. Також ми даруємо бронзову статуетку. Вона, мені здається, своєю красою перевищує Оскара. Ясно, що це не перевищує своїм успіхом Оскара, але ми будемо до цього прагнути.
0