Тетяна Трощинська: Що відбувалось на засіданні фракції?
Сергій Лещенко: На фракції обговорювали можливий розвиток ситуації, пов’язаний зі звітом уряду. Можливі кілька варіантів: перший — звіт буде прийнятий і все залишиться, як є, другий — звіт буде відхилений і постане питання про відставку, третій варіант — Яценюк залишиться, але в уряді появляться нові міністри. Розвиток цього сценарію — оновлення уряду без звільнення Яценюка — і було присвячене обговорення кандидатур. Головуючий пан Луценко поставив на обговорення усі подані кандидатури, і потім відбулося голосування за чи проти них. Я підтримав лише кандидатуру Євгена Нищука на пост міністра культури.
Тетяна Трощинська: Які кандидатури ви вважаєте недоцільними і чому?
Сергій Лещенко: Пан Гончаренко на міністра охорони здоров’я — я не розумію, яке він має до цього відношення. Загорій на мінекології — у цьому немає логіки, крім однієї — корупційної. Так само пан Рябікін — керівник мінінфраструктури. Такі кандидатури викликають тільки подив. Я чую негативні відгуки від західних партнерів, тому що вони хочуть побачити нових людей, відомих реформуванням, а натомість відбуваються чергові політичні призначення.
Василь Шандро: Микола Томенко розповів УП про «сірих кардиналів» у БПП — Кононенка та Березенка. Наскільки, на вашу думку, вони вплинули на кандидатури, які були висунуті?
Сергій Лещенко: Сюди слід додати Третьякова, який очолив групу БПП і контролює близько 30 голосів. Він довів керівництву партії свою корисність, коли підписували подання до Конституційного Суду, і його група підписала його масово. Але постає питання, наскільки це політика, а не бізнес. Мені здається, це відтермінування неминучого — відставки уряду. Якщо не навесні, то восени це все одно станеться.