Видимість ЛГБТ в Україні

В Києві провели соціальний експеримент — двоє молодих чоловіків прогулялися вулицями міста, тримаючись за руки. Прогулянка тривала півтори години та закінчилася побиттям героїв експерименту бандою молодиків, котрі спершу залили очі газом активістам. Події того дня описують герої соціального експерименту Зорян Кісь і Тимур Левчук — ЛГБТ-активісти, правозахисники.

Ірина Славінська: Очевидно, що цей соціальний експеримент – це така історія, що веде до чогось набагато більшого. Це історія не просто про півторагодинну прогулянку, а про ставлення на вулицях столиці України до Іншого, до тих, хто відрізняється. Але це також сюжет і про насильство: з одного боку, уявити собі банду молодих людей, які починають бити інших молодих людей посеред білого дня на центральній вулиці, дуже складно, але, з іншого боку, згадаймо, як легко батьки б’ють привселюдно на вулиці своїх дітей… Між цими історіями є якась рима, якщо говорити загалом про рівень насильства і толерування насильства. Що ви, як учасники цієї історії для себе побачили, і які висновки зробили?

Тимур Левчук: Я для себе зробив висновок, що ЛГБТ-спільноті треба виходити з гетто. Нічого страшного тут немає. І, коли ми будемо відкриті, то зможемо вести якийсь діалог. Це перше. А по-друге, ці люди, які нас побили — це така меншина, яка дискредитує Україну в очах всього світу.

Зорян Кісь: Я зрозумів, що у нас в суспільстві немає розуміння того, що насильство, особливо фізичне, є заборонене, і що монополія на застосування сили належить державі. Якщо людині щось не подобається, вона не має права накидатися на іншу людину з кулаками — нехай телефонує в поліцію. І, якщо ми справді маємо справу з порушенням закону, то поліція це припинить. І, на жаль, ми бачимо ескалацію насильства до представників ЛГБТ-спільноти. І такі випадки відбуваються дуже часто. На жаль, про ці випадки не повідомляють, бо бояться насильства. Є така організація «Наш світ», яка фіксує такі випадки. В цьому році було вже декілька випадків убивств на основі гомофобії. І, на жаль, міліція не розслідує вбивства ЛГБТ-людей на підставі ненависті, записуючи їх лише як побутові.

Зорян Кісь: В проекті Конституції, що тепер оговорюється, сексуальна орієнтація була згадана як ознака, на підставі якої недопустима дискримінація, але після втручання Ради Церков вона була виключена. Таким чином Церква фактично сприяє ескалації насильства.

Тимур Левчук: Поки держава не дає меседжів суспільству, суспільство буде не готове до змін. ЛГБТ-організації самі не зможуть пояснити всім українцям, що захист їхніх прав — це нормально.