«Громадське радіо»
Леся Литвинова, Оксана Сухорукова — одні із координаторів Центру надання допомоги вимушеним переселенцям «Фролівська 9/11» — гості студії.
Ірина Соломко: Ви оприлюднили історію про те, як прозоро мають перевірятися і йти на Схід вантажі та як цього не відбувається. Відповідні органи, замість того, щоб відреагувати і навести лад, навіть зараз заблокували розмитнення кількох автомобілів в АТО. Ми правильно зрозуміли?
Леся Литвинова: Это не противостояние власти и волонтеров: нет абстрактной власти. Есть конкретные чиновники, несовершенные законы и схемы, выстроенные давным-давно. Вот это то, с чем мы пытаемся бороться.
Ірина Соломко: Про що саме йде мова?
Оксана Сухорукова: Ця історія почалась в січні цього року, коли нас запросили в Кабмін до пані Сігріянської В. О. (тимчасова виконувачка обов’язків урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики). Була озвучена дуже благодійна мета, що Україна втрачає свій рейтинг у світі, волонтери так само втрачають довіру в суспільстві — давайте це все змінимо, піднімемо вгору.
Нам було запропоновано створити Асоціацію, в яку входять фонди з гарною репутацією. Через неї створюються всі потоки: її виводять на міжнародний ринок, знайомлять з донорами. Обирається голова Асоціації і він розподіляє, який фонд яку гуманітарку отримає. Розумієте — це одразу схема: закритий клуб, куди входять обрані.
А у нас інша мета — зробити все це прозорим, доступним. Той, хто допомагає, повинен мати можливість це робити; а той, хто торгує гуманітаркою — цього робити не зможе.
Ірина Соломко: Ця проблема з торгівлею гуманітарною допомогою має великі обсяги?
Оксана Сухорукова: За 2015 рік ми завезли близько 200 тон гуманітарки. Через нас пройшло близько 25-30 тисяч переселенців: вони отримали допомогу на Фролівській і плюс — дуже багато ми відвантажили в регіони на Схід. Тобто 200 тон і про Фролівську знають всі, а коли людина завозить 7-8 тисяч тон — це має бути благодійник, ім’я якого повинно висіти всюди. Ви таких знаєте?
До того ж, ми аналізували інформацію, малювали карту, на якій чітко видно, що, наприклад, Волинь займає 20 місце по населенню і 2 місце за визнаними гуманітарними вантажами, після Києва.
Леся Литвинова: При этом, мы считали, что каждый житель Волыни должен был в год получить 6,5 кг гуманитарки, включая миллионеров, средний класс, новорожденных, лежачих. То есть каждый должен был получить такой объем, если действительно туда завезли столько гуманитарной помощи, сколько говорит Минсоц.
Василь Шандро: Блокування вантажів — окремий випадок чи тенденція?
Леся Литвинова: Вы будете смеяться — наши грузы никто не блокировал. Мы начали волну за правду. А заблокированные сейчас грузы — тех организаций, которые это все поддержали, которые хотят завести это в нормальное правовое русло — где прозрачны и понятны документы, процедура, отчетность, причем для всех.
Василь Шандро: В чому проблема зі створенням Асоціації?
Оксана Сухорукова: Благодійна діяльність — це добровільна діяльність кожного. Вона дуже об’ємна та нараховує багато напрямків, які неможливо об’єднати. А чому голова Асоціації має вирішувати, через кого піде гуманітарка, та звітувати пані Сігріянській, куди розподіляється гуманітарка? Для цього є уповноважені органи в межах своїх компетенцій.