Я намагаюся відтворити 2 роки життя Левка Лук'яненка в Чернігові — розділити дисидента і людину, брата, чоловіка — Віра Куріко

Віра Куріко: Історія цієї книги починається з вулиці. Після того, як помер Левко Лук’яненко, 2 роки тому, в Чернігові заговорили про те, щоб перейменувати вулицю, на якій він жив на його честь.

Тоді я поступово вийшла на іншу тему — хто і як спілкувався в той час з Левком Лук’яненком, які стосунки у них були з КДБ. Саме тема співпраці стала темою книги. Через те, що починалось все з вулиці, з кожним з героїв я говорю також, чи варто чи не варто називати вулицю Рокоссовського на честь Левка Лукяненка, я прив’язалась до цієї назви.

На початку ідея перейменування отримала досить серйозний опір, а зараз ця тема трошки спала. Коли запропонували перейменувати вулицю, то супротив був саме з міської ради. Аргумент був доволі простий — старше покоління не зрозуміє. Люди, які живуть на цій вулиці, навіть зібрали підписи проти перейменування. Зрештою ця ідея затихла через те, що на дім брата Левка Лук’яненка повісили дошку, що він тут працював в роки між ув’язненнями. Після цього тема перейменування зійшла нанівець.

Я написала невеличкий текст на 40 тисяч знаків і перемогла з ним на конкурсі художнього репортажу«Самовидець». Як винагороду вони пропонують видати книгу.

Я працювала над книгою майже півтора роки. Це репортаж-реконструкція — я намагаюся відтворити 2 роки життя Левка Лукяненка в Чернігові, це 1976-1977 рік. Ця книга допомогла мені поглянути дещо іншими очима на це, розділити дисидента і людину, дисидента і брата, дисидента і чоловіка.

Повну програму слухайте в аудіофайлі