Громадське радіо
Тетяна Трощинська: Ми говоритимемо про реформу автомобільного транспорту, постановою Кабміну вона була затверджена, ви її оголосили як одну з таких амбітних для вас речей. Наскільки ми розуміємо, автомобільні перевізники зараз всі приватні, так?
Володимир Омелян: З чого це почалося – держава зарегулювала з тою чи іншою метою (чи метою держвпливу, чи корупційною метою) – сфера зарегульована до неможливості. Через це фактично нові маршрути новим перевізникам не видавалися з 2013 року, всі були просто на правах продовження, нових компаній не з’являлося, ринок не розвивався. Всі розуміли: «куди людина дінеться, вона все рівно поїде». Ми підійшли до цього кардинально – була дуже довга дискусія, фактично 2 роки, ми пояснили, що якщо ми хочемо, щоби українці отримували якісний сервіс, ми повинні запустити абсолютно прозорі ринкові механізми, забезпечити вільну конкуренцію.
Наразі вирішили почати з експерименту міжобласних перевезень: кожен перевізник, виконавши мінімальну кількість критеріїв, давши мінімальну кількість документів отримує без жодних конкурсів дозвіл на перевезення. Ми значно спростили правила для оформлення і відкриття автостанцій. Це теж величезна корупційна схема по всій країні. Але перевізник тепер зобов’язаний рухатися від автостанції до автостанції – не зупинятися серед поля. Це чітко прописано в правилах.
По всіх інших видах перевезень (внутрішньообласних, міжрайонних), лишився конкурс – я був змушений піти на цей компроміс. Але він є чітко продуманий, всі радянські рудименти, коли мало створюватись якесь АТП, а фактично їх не було – це просто були якісь великі компанії, ми від цього відмовилися, ввели нові нормативи по екологічності автобусів, ввели нові поняття про електробус. Ми забезпечили рівні права для усіх і тепер буде результат для країни. В цьому випадку перевізники конкурують між собою не за доступ до тіла комісії – хто як домовиться – а за отримання пасажира.
Перевізники тепер конкурують не за доступ до комісії, а за отримання пасажира
Перевізник розуміє чітко, що якщо в нього буде поганий неякісний транспорт, пасажир піде до іншої компанії.
Ми вперше, мабуть, з усіх індустрій України, врахували всі потреби людей з інвалідністю. Тобто все те, на що було звернуто увагу з боку Асоціації (інвалідів), ми в закон і постанову Кабміну це внесли. Ми отримаємо не лише низькопідлогові автобуси. Мінімум 35% цього парку має бути пристосовано для людей з інвалідністю.
Тетяна Трощинська: Наскільки ви можете гарантувати, що, якщо кошти десь збираються готівкою (знову ж таки, існує ситуація, коли вони кудись ідуть), що вони нині не йдуть в міністерство?
Володимир Омелян: Я точно знаю, що в 2016 року, коли ми прийшли з Товарським в міністерство інфраструктури, туди нічого не йде принципово. Це наша принципова позиція. Я, можливо, буду диваком, але я хочу піти з цього міністерства і дивитись людям в очі, і знати, що я зробив щось для країни, а не для себе. З 2016 року ми зрозуміли, що при певній імпотентності правоохоронних органів ми не можемо весь час боротись з корупцією. Нам треба запровадити ті інструменти, які апріорі унеможливлюють корупцію. Ми працюємо над цифровою інфраструктурою, всі послуги держави переводимо в безконтактний простір.
Тетяна Трощинська: Ви заговорили про співпрацю з правоохоронними органами… Українська Вікіпедія пише, що виконувач обов’язків голови правління Укрзалізниці – ваш колишній заступник – його називають «головним смотрящим» за приватизаційними процесами… Це такі важливі речі, які чіпляють роботу вашу і міністерства загалом. Якщо говорити про співпрацю з правоохоронними органами, що можна сказати про це з фактів? Бо схеми є, були і частину, очевидно, не вдалося подолати досі.
Володимир Омелян: Люди, які відстежують інформполе довкола міністерства інфраструктури, знають, кого можна відрахувати до моїх заступників, а кого не можна. З Кравцовим в нас нормальні стосунки, до цього були складні. Це точно перебільшення, що він є «смотрящим», але тут кінцеву оцінку мають дати правоохоронці.
При імпотентності правоохоронних органів ми не можемо весь час боротись з корупцією
По співпраці з правоохоронними органами: скажу відверто – я незадоволений, я не щасливий. Я вважаю, що я, як міністр, маю займатися реформами, це моя робота, за яку я отримую гроші, правоохоронні органи повинні попереджувати злочини і боротися з корупцією, за це вони отримуються свої зарплатні. Коли хтось має займатися всім, а інші – абсолютно протилежним – тоді діла не буде.
Тетяна Трощинська: Повертаємось до реформи автомобільного транспорту. Автостанції, як ви сказали – це монополії, нікому не зрозумілі речі. Як це працювало і як мало би працювати?
Володимир Омелян: Це був традиційно Шанхай. Кожен, хто зміг собі домовитися з місцевими органами влади чи іншим шляхом, міг собі збудувати автостанцію, і потім різними шляхами переконувати перевізників користуватися його послугами. В нас зараз не буде обмеження по будівництву автостанцій. Але тут буде просто чітка логіка, що перевізник автобусний їде від автостанції до автостанції. Якщо власник автостанції створив чудові умови для цього перевізника, тоді, відповідно, ця автостанція буде користуватися попитом. Якщо цього немає – це буде неуспішний проект, потім закриється, і на цьому місці буде щось інше. Це нормальне бізнес-середовище, яке формується конкурентним способом, а не коли чиновник каже: «ти тут будуй автостанцію, а там не будуй, бо там мій кум будує».
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.
Читайте також: Чи отримає Україна в 2018-му кращі дороги та кому й скільки доведеться за це платити?