Громадське радіо
Чому Валерій зважився на цю мандрівку після участі в АТО, ми запитали в нього самого.
«Після звільнення з армії в мене не було дому, не було грошей. Плюс в мене ще були проблеми зі здоров’ям, наприклад, я раз на місяць втрачати свідомість, і потім відходив від цього тижнями, щоб поставити голову на місце.
Тому я зрозумів, що мені потрібно якось усамітнитися там, де мене ніхто не знає, не розуміє, де все чуже, і де нікого не цікавлять наші проблеми. Так я вирішив вирушити в подорож, і пройшов 1800 кілометрів за два місяці від Парижу до Іспанії. І крайня точка, до якої я дійшов – це Фістеро, колись вона вважалось краєм землі», – розповів Валерій Ананьєв.
«Я дуже багато думав, кожен день по 12-13 годин я йшов на самоті і думав. Аналізував все, що тільки можна, два місяці. І ці думки мене змінили. В АТО ти набираєшся вражень, а під час мандрівки ти їх переварюєш, там хороша атмосфера для засвоєння цих думок. Бо ти йдеш один, ніхто тобі не заважає, твоїх потреби зменшилися тільки до базових – поїсти, відпочити і гігієна. Решта часу ти тільки думаєш», – говорить Валерій Ананьєв.
Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.