Громадське радіо
Ірина Славінська: Школа називається «Я відроджую своє село». А яким чином вибирали тих, хто вчився це робити?
Настя Мельниченко: Це були діти віком від 13 до 17 років. А проект виник тому, що ми зрозуміли, що в той час, коли є багато подібних проектів для міських дітей, селяни обділені увагою.
Ми звернулися до Лохвицької райдержадміністрації (Полтавська область) і попросили про сприяння у проведенні школи. На щастя, нам пішли назустріч і допомогли провести. Нам дали територію для проведення табору, забезпечили харчуванням
Ірина Славінська: Звідки були діти?
Настя Мельниченко: Вони всі були з п’яти пунктів Полтавської області. Взагалі ідея виникла з того, що ми — ініціативна група — виявили людей, які самі зазвичай проживають у Києві, але якимось чином пов’язані з цим регіоном.
Ми пробували нести там свій громадський активізм у маси, але дорослі люди нас категорично не приймають, бо дивляться на прописку: «ви живете в Києві, чому ви сюди лізете, чому хочете щось робити — ви ж не місцеві».
Коли постало питання і я звернулася: «А де ж місцеві активісти?» — виявилось, що їх нема. Ми зібралися з колегами і почали думати, чому так важко з дорослими активістами.
Ми зрозуміли, якщо зараз прийдемо в регіон і спробуємо провести школу громадського активізму для дорослих, то там люди не підготовлені. Тому ми вирішили трошки «зманіпулювати» і зайти через дітей: діти більш відкриті до нової інформації, ами хотіли показати, що громадський активізм — коли людина сама бере відповідальність за своє життя, регіон і може щось зробити для його відбудови і покращення життя там — це не страшно і за це не карають.
Повну версію розмову слухайте в доданому звуковому файлі.