Андрій Куликов: Я зайшов на сайт вашого фонду, і побачив, що ви приєдналися до Єдиного координаційного центру при КМДА. У чому «Життєлюб» буде цьому центру найбільше допомагати?
Станіслава Орловська: Насправді, за період карантину дуже змінилася діяльність фонду «Життєлюб». Ми сфокусували увагу на допомогу тим «життєлюбам», які самотні і яким нікому принести продукти чи ліки. Через це абсолютно всі мають свої зусилля об’єднати, і саме тому наші представники вийшли до КМДА з пропозицією об’єднатися. КМДА пішла на зустріч і створився Єдиний координаційний центр. Ми закликаємо всі організації приєднатися до допомоги. Зараз у фокусі – допомога підопічним територіальних центрів. У кожному районі Києва є такий територіальний центр, який відповідає за допомогу старим людям, які одинокі, які за межею бідності та які дуже сильно хворіють. Це також діти з інвалідністю, які живуть з однією мамою.
Ми приєдналися до Єдиного координаційного центру, аби звернутися до всіх наших партнерів, які з довірою ставляться до нашої діяльності, щоб зараз покривати потреби оцих територіальних центрів, цих незахищених верств населення. Це потреби в їжі, ліках, речах найпершої необхідності.
Ми також звертаємося до всіх киян, які хочуть допомогти, але не знають як. У нас є пропозиція: на нашому сайті є плакат, де написано: «Дорогі Ба та Ді. Ми ваші сусіди з квартири такої-то і ми готові вам допомогти: закупити продукти, принеси ліки, воду». Можна його роздрукувати і повісити в себе у під’їзді. Там всі один одного знають, і якщо бабуся побачить знайоме ім’я і готовність допомогти, то, скоріш за все, вона вам зателефонує. Таким чином можна допомогти просто локально на рівні свого під’їзду.
Андрій Куликов: Як людям, які захочуть допомогти, з вами зв’язуватися?
Станіслава Орловська: Знайдіть, будь ласка, нашу сторінку в соцмережах. Там інформація оновлюється кожного дня, і є закріплена форма для волонтерів. Зараз ми збираємо нову базу людей, які готові когось підвезти на машині – соціального співробітника до підопічного, або в нас забрати пакет продуктів, ліків чи відвезти до підопічного. Ми таких людей називаємо «автоонуки».
Якщо хочеться якось допомогти, напишіть нам на сторінку в повідомлення, і далі вам підкажуть, що саме робити. Також можна зайти на наш сайт, де теж пояснюється, як допомогти.
Андрій Куликов: Яка допомога зараз потрібна найбільше, за вашою оцінкою: гроші, ліки, їжа чи оця доставка?
Станіслава Орловська: Найактуальніше – це доставка, адже зараз ми не можемо зібрати людей і роздати їм допомогу, це тільки адресна допомога – доставка до дверей.
Андрій Куликов: А як самі люди зрілого віку допомагають? Це ж люди, які прожили багато років, бачили багато чого, виховали дітей та онуків і мають величезний досвід. Як ви сприяєте поширенню цього досвіду?
Станіслава Орловська: Проблема у тому, що карантин, і зараз, на жаль, ніяк. Але до карантину в усіх наших проєктах були «суперонуки» і «життєлюби». Це саме волонтери серед «життєлюбів», які, наприклад, адмініструють певну подію. Якщо їх 300 на місяць, то співробітників фонду не вистачить для того, щоб перевіряти списки людей, які прийшли, адмініструвати все на території партнера. У нас є група активних життєлюбів, які захотіли допомагати нам. Також в нас серед «життєлюбів» є лекторки, які ведуть уроки макраме або малювання, навіть викладають англійську мову.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.