Як дослідити свій родовід? Перший крок — найважчий

Анастасія Багаліка: До яких меж і за який час ви дослідили власний родовід?

Олександр Краковський: Найстаріший запис у мене — це середина XVII століття. Зараз маю напрацювання до XV ст.

Анастасія Багаліка: Тобто ви знаєте, в який бік рухатися і де шукати?

Олександр Краковський: Думаю, що так, але, насправді, я тільки починаю. Зараз досліджую близько 50 різних гілок і по кожній із них можна рухатися ще далі. Не знаю, куди мене заведе це дослідження.

Анастасія Багаліка: Що було вашим особистим першим поштовхом? З чого ви почали?

Олександр Краковський: Я до цього готувався. Спочатку мав бесіду із родичами, знайшов і систематизував документи, які в них були. Потім вибрав для себе напрямки пошуку. Наприклад, це були предки спочатку з Курської губернії, потім я займався українцями. Кожну гілку досліджував окремо.

Анастасія Багаліка: Як сталося, що ваші напрацювання вивели вас на іноземні архіви?

Олександр Краковський: Думаю, що будь-яку людину, котра займеться дослідженням свого коріння, родовід рано чи пізно занесе у такі місця планети, на які вона навіть не сподівалась. До прикладу, мене він завів до Німеччини, Росії та у дуже різні місця.

Ірина Соломко: Поділіться, будь ласка, путівником того, як шукати своє коріння.

Олександр Краковський: Коли я починав досліджувати свій родовід, мені часто казали, що я  нічого не знайду. В мене було дуже мало документів. Для початку, потрібно бути впевненим у собі та чітко колекціонувати документи, котрі є в родині. Необхідно розуміти, які документи ви хочете отримати в архіві, виробити свою стратегію та ніколи не здаватись.

Ірина Соломко: Куди для початку потрібно йти?  Скільки це коштує?

Олександр Краковський: Я був у архіві в Німеччині і нічого там не платив. Витратив гроші тільки на дорогу. Буквально за два дні я дослідив свій родовід на 200 років. В них дуже зручна система, алфавіти, все зроблено для людей. А коли приходиш у наші архіви, треба платити страшні гроші за копіювання документів. Я приніс із собою рахунок на 12 тисяч гривень, 40 тисяч. Це державна політика: якщо держава зацікавлена у тому, щоб ви досліджували своє коріння, вона зробить все, аби це було доступно.

Якщо держава зацікавлена у тому, щоб ви досліджували своє коріння, вона зробить все, аби це було доступно

В Німеччині все набагато простіше. Крім того, дуже багато документів викладено в мережу. Є багато сервісів — MyHerritage, Ancestry, FamilySearch. Зараз дуже популярна ДНК-генеалогія, коли ви просто здаєте аналіз і система шукає збіги з аналізами інших людей. Ця сфера розвивається дуже швидко. Але, на жаль, у нашій країні ми зараз перебуваємо у Середніх віках.

Анастасія Багаліка: Якщо родовід тягнеться за океан — наскільки просто шукати в тамтешніх архівах інформацію?

Олександр Краковський: Я багато шукав в американських архівах. Вони якусь частину встигли скопіювати з наших архівів і мені простіше працювати з ними. Наприклад, у Музеї Голокосту у Вашингтоні є фонди по єврейських погромах, а мої предки були їх жертвами. Мені простіше працювати з цими фондами, ніж з нашими архівами.

У світі архів — це місце інновацій, де постійно вдосконалюють доступ до інформації. Коли ви заходите на сайт Державної служби США, там написано: «Демократія починається тут». Вони роблять все, щоб полегшити вам пошуки: є дуже багато оцифрованих матеріалів, каталогів. Треба просто визначити, що там робив ваш предок. В принципі, все доступно.