Ганна Шелест: З одного боку постає питання, що українська зовнішня політика повинна розглядатися більш стратегічно, концептуально і розуміти, що при всій важливості європейської інтеграції Україна не може дозволити собі зупинитися лише на цьому. Про це говорили до пандемії, а криза, яку ми спостерігаємо останні декілька місяців, спонукає для переосмислення власних дій, місця і нових можливостей, які можуть відкритися для України, якщо ми будемо готові.
США та Європейський союз зраз говорять про те, що криза продемонструвала, що вони занадто залежні від Китаю, занадто багато речей вироблялось саме в Китаї і Китай надто далеко, щоб в кризовій ситуації робити постачання до Європи. Великі компанії почали говорити про перевезення власного виробництва з Китаю і можливо навіть з Азії. Тут постає питання — чи зможе Україна прийняти частину з цих підприємств на власні території — це були б робочі місця і інвестиції.
Багатовекторність — це достатньо умовний і цікавий термін, свого часу він просто був використаний неправильно, під приводом того, що ми не маємо генеральної ідеї і бігаємо між Росією і ЄС. Але це була не багатовекторність, а двовекторність фактично. На сьогодні якщо Україна може чітко оголосити про те, що європейська інтеграція є нашою головною метою, але ми відкриті для співробітництва з усіма регіонами, тобто до багатьох векторів нашого співробітництва, то це не буде погано.
Щодо перспектив Мінського процесу зараз — думаю, поки буде така ситуація з карантином, ми не побачимо серйозного прогресу, а от що буде потім — це окреме питання. Дуже багато буде залежати від безпекової ситуації на місці.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому файлі.