Активістів тоді було багато, ми якось спробували порахувати хоча б волонтерів, які були за весь період від листопада, завершуючи початком квітня. Нарахували тисяч п’ять людей, – пригадує Марія Іваник.
«Був дуже напружений період. Перша жертва – Жизневський. Нам зателефонували з Білорусі і запитали про те, чи правда, що він загинув. У нас тоді не було достовірної інформації, потім вийшли на зв’язок з батьками і тоді вже точно знали, що Михайло Жизневський загинув.
Тоді було дуже складно в плані «гарячої лінії» «Євромайдан SOS», тому що дзвінки були як тематичні, так і люди просто хотіли знати, що відбувається», – розповіла Марія Іваник.
Із співзасновницею «Євромайдан SOS» пригадуємо, як у той складний період працювали активісти та волонтери та що саме робили:
«Ми шукали родичів, повідомляли їм, що їхні рідні загинули. Спершу це робили самі активісти, волонтери «Євромайдан SOS». Згодом у лютому це робили психологи, бо це було дуже масово і активісти вже морально не могли цього робити.
Далі потрібно було знайти адвоката і також контролювати саму справу. Ми пам’ятаємо тодішні події: ніхто не знав, що станеться з тілами, чи віддадуть тіла взагалі. Тому контролювали те, щоб тіла були надані, по можливості, щоб були отримані правильні результати розтинів.
Тобто це була психологічна допомога (знайти сім’ї психолога), юридична допомога (допомогти знайти сім’ї адвоката, юриста, який допоможе владнати всі юридичні справи). Тоді одразу ми почали публікувати надійних людей, які допомагали цим сім’ям, тому що потрібно було одразу організовувати похорони».
Були випадки, що на «гарячу лінію» телефонували слідчі, пригадує Марія Іваник:
«Складалося відчуття, що вони не контролюють ситуацію, не знають, що відбувається і не мають ніякого плану дій».
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.