Лариса Денисенко: Яка зараз ситуація з центром?
Любов Возняк: Дуже позитивна. Ми довго чекали, коли центр запрацює, і міський голова Андрій Садовий дуже хотів, щоб у ньому працювали учасники бойових дій. Наразі так і є — у центрі працює 5 учасників бойових дій, дружини АТОвців, працівники спецслужб, які працювали в напрямку АТО.
Лариса Денисенко: У чому зараз полягає робота центру?
Любов Возняк: Центр покликаний забезпечити взаємодію учасника бойових дій з органами виконавчої влади, налагодити роботу з громадськими організаціями, благодійними фондами.
Дуже багато організацій, які працюють у цьому напрямку, і коли бійці повертаються з АТО, вони не знають, до кого звернутися по яку допомогу. Центр має бути майданчиком, де вояк зможе отримати усю необхідну інформацію. Також ми даємо юридичні консультації.
Лариса Денисенко: Чи співпрацює з вами Центр з надання правової допомоги?
Любов Возняк: Обласний центр працює в госпіталі Юрія Липи у Винниках. Більшість людей з області звертається туди. Ми — міський центр, більше співпрацюємо з «Юридичною сотнею», маємо налагоджену співпрацю з адвокатськими бюро.
Усі організації, які є у Львові, добре координуються і надають взаємну допомогу.
Дмитро Тузов: Чи супроводжуєте ви бійців АТО після надання консультаційної допомоги, спостерігаєте далі за їх долею?
Любов Возняк: Фактично ми стараємся доводити справи до кінця. За два місяці роботи до центру звернулося понад дві тисячі учасників бойових дій, а за статистикою, у Львові їх чотири тисячі. Зараз повертається п’ята хвиля, їх буде трошки більше.
Ми не тільки надаємо одноразово якусь послугу, а стараємось відслідкувати ситуацію до кінця.
Дмитро Тузов: Чи допомагаєте ви добровольцям, багато з яких на початку війни не були у складі ЗСУ і навіть не змогли легалізувати свій статус учасника бойових дій?
Любов Возняк: У нас в області прийняли проект положення про визнання учасниками бойових дій бійців добровольчих батальйонів. У нас вже є 15 справ, де ми допомагаємо хлопцям встановити статус.
Ми активно залучаємо сім’ї бійців до різних заходів, якщо знаємо, що у сім’ї є складна ситуація, то йдемо і допомагаємо, і не просимо посвідчення учасника бойових дій.
Ми починаємо вести реєстр добровольців. Це дуже болюче питання. Багато їх є поранених, особливо у перші роки війни, і це питання оминати не можна.